video

Рис. 33. Використання плодів фейхоа в харчовій промисловості

Із суцвіття трав’янистих рослин, що нагадують пальму, утворюється 6–14 китиць, а з них велике гроно (банчо), в якому налічується 200–250 плодів загальною масою від 10 до 50 кг, бувають грона і більшої маси – до 75 кг.

Рис. 3. Суцвіття банана

Рис. 4. Гроно (банчо) банана

Плоди банана складаються із шкірочки та м’якоті (68–70% маси плода).

банан

Рис. 5. Будова плода банана:

1 – шкірочка; 2 – м’якоть

М’якоть біла, світло-рожева, жовто-кремова, ніжної консистенції, приємного солодкого смаку з тонким ароматом.

Шкірочка нестиглих бананів має зелений колір, важко відділяється від м’якоті, у стиглих вона жовто-зелена або жовта і легко відділяється від м’якоті.

Рис. 6. Плоди банана:

а – нестиглі; б – стиглі

М’якоть у нестиглих бананів груба з крохмалистим присмаком, терпкувата, несолодка, у стиглих – ніжна, ароматна, солодка, білого, світло-рожевого, жовто-кремового кольору (колір залежить від ботанічного сорту). В їжу використовують тільки м’якоть. Форма плода бобоподібна зігнута, ребриста, довгаста. Довжина одного плода від 15 до 25 см.

Харчова цінність обумовлена високим вмістом цукрів – 16–20%, в зелених – 2–2,5% (переважає фруктоза і глюкоза), низьким вмістом клітковини – 0,8% і високим – калію 348 мг/100 г, до 2% крохмалю (зелені – 15–20%), 0,5% пектинових речовин, 0,4% органічних кислот. Вміст вітамінів бананах не великий : С – 10 мг/100 г, В₁– 0,04, В₂– 0,05, РР – 0,6 мг/100 г і каротин.

Корисні властивості бананів

Використовують банани свіжими як десерт, жареними а також для сушки і виробництва консервів, джему, цукатів, соку, зацукрованої стружки.



Рис. 7. Використання плодів бананів у харчовій промисловості

Зберігають банани за температури 18^оС та відносній вологості повітря 95%. Загальний строк транспортування після зрізання (10–12 діб) і зберігання – до 30 діб.

Ананаси – плоди багаторічної тропічної рослини, батьківщиною якої є Південна Америка, виростають зараз в Бразилії, Мексиці, Південній Африці, на Кубі, в Індії, В’єтнамі, Китаї, Австралії.

Рис. 8. Плантація ананасів

Плід ананаса є співплідник, який складається з багатьох плодиків, що зрослися з приквітковою віссю. На верхівці плоду знаходиться пучок листя (султан). Плід ананаса не має насіння. Співплідник має циліндричну, конічну або еліпсоподібну форму. Маса культурного ананаса залежно від сорту і умов вирощування становить від 2 до 15 кг. Плід складається з (% від всієї маси): шкірки – 23–24, м’якоті – 66–67, розетки листя (султан) – 4–5, вісь суцвіття – 4,5–5 і стебло – 0,6–0,9.

ананаси

Рис. 9. Будова плоду ананаса:

1 – розетка листя (султан); 2 – шкірка; 3 –м’якоть; 4 – вісь суцвіття (серцевина); 5 – стебло

Їстівна тільки м’якоть. У нестиглому стані ананаси мають темно-зелений колір шкірки, в стиглому – золотисто-оранжевий. М’якоть білого або жовтуватого забарвлення, у стиглому стані соковита, кисло-солодкого смаку і специфічного аромату.

Ананаси мають високу харчову і дієтичну цінність. М’якоть стиглих плодів містить: води – 84–86%, цукрів – 11–13% (в основному сахароза), кислот – 0,5–1,2%; вітаміну С – 15–60 мг/100 г, вітаміни А, В₁, В₂, РР. Цінність ананасів полягає у вмісті калію (321 мг/100 г), а також кальцію, магнію, фосфору, заліза.

Ананас

Плоди споживають як десерт свіжими і переробленими (соки, компоти, лікери, варення, мармелад, глазуровані і заморожені фрукти).

Папая – плоди вічнозеленого тропічного дерева. Культивують папаю в Індії, Шрі-Ланці, Південній Америці, Мексиці.

Рис. 10. Плантація папаї

Плоди на дереві мають вигляд великого грона, яке охоплює стовбур з усіх боків. На верхівці грона – недостиглі малі плоди, нижче розміщені плоди більші і стиглі. У гроні від 30 до 150 плодів. Плоди папаї мають масу від 400 г до 23 кг. За формою нагадують диню, золотистого кольору.

Рис. 11. Плоди папаї

М’якоть плодів має у середині насіннячка, смак її солодкий, аромат сильний. М’якоть містить (%): цукрів – 6–12, білків – 0,4–1, кислот – 0,06–1,4, вітаміни С, В₁, В₂, каротин.

Споживають плоди папаї свіжими, виготовляють мармелад, джем, консерви, сиропи, компоти, желе.

Ківі вирощується в Китаї, Японії, США (Каліфорнія), Новій Зеландії, Італії, Франції, Австралії, Греції, Туреччині.

Ківі – це дерев’яниста ліана, яка в’ється, довжиною 10–15 м.

Рис. 12. Плантація ківі

Плоди ківі – ягода овальної або еліптичної форми, діаметром 5–8 см, масою – 60–120 г.

Рис. 13. Плоди ківі

Шкірка тонка, коричнево-зелена покрита волосками (є безволосі плоди). М’якоть зелена (є сорти з жовтою м’якоттю), вздовж неї – вісь. У м’якоті міститься багато дрібного чорного насіння – 200–600 шт. і більше, яке оточує білу серцевину. Смак м’якоті кисло-солодкий.

Ківі

Споживають плоди ківі у свіжому вигляді, як десерт, додають у фруктові, овочеві салати, десерти, борошняні вироби, їх заморожують, сушать, з них готують цукати.

Авокадо вирощують у багатьох тропічних районах США, Бразилії, Африки, Ізраїлі. Основним виробником авокадо є Мексика.

Рис. 14. Плантація авокадо

Авокадо має плоди груше- і яйцеподібної форми, масою 100–400 г, темно-зеленого кольору, з численними жовтими цятками (сорт Fuerte), а плоди темно-каштанового кольору – з червонуватими цятками (The Puebla).

Рис. 15. Забарвлення плодів авокадо:

а – темно-зелене з численними жовтими цятками; б – темно-каштанове з червонуватими цятками

Смак плодів нагадує вершкове масло з горіховим присмаком. М’якоть кремово-жовта, білувато-кремова, біля шкірки зеленувата. Плоди мають велике насіння. Плоди містять: 30% жирів, 2,1% білків і дуже мало цукру. За енергетичною цінністю вони переважають м'ясо, яйця.

Авокадо

Авокадо використовують в їжу переважно у свіжому виді для приготування салатів, гарнірів, соусів, десертів, лікерів, гарячих страв. Їх фарширують різними морепродуктами, заморожують у вигляді половинок і пюре, а з пульпи авокадо виготовляють морозиво.

Манго найбільше культивують в Індії (75% усієї світової площі, вирощують 150 сортів). Крім того, вирощують на півдні Китаю, Ірану, в Африці, В’єтнамі, Індонезії, Бразилії та інших країнах.

Рис. 16. Плантація манго

Плоди манго мають різну форму і величину. Середня довжина манго від 12 до 20 см.

Рис. 17. Визначення величини плодів манго

Шкірка манго тонка, гладка, зеленого, жовтого або червоного кольору залежно від ступеня стиглості (часто трапляється комбінація всіх трьох кольорів).

Рис. 18. Плоди манго різних забарвлень

Рис. 19. Плоди манго (в розрізі і цілий)

М’якоть – жовта або оранжева, має одну велику плескату насінину з твердою волокнистою оболонкою (30–40% маси).

Смак манго кисло-солодкий, нагадує смак персиків, аромат сильний, приємний. Маса плоду 0,2–0,4 кг (великі – до 4 кг).

М’якоть плодів манго містить, у середньому, %: цукрів – 15,5, кислот – 0,4, білків – 0,5; вітаміну С – до 38 мг/100 г вітаміни групи В та ін.

Експорт свіжих плодів манго обмежений, вони мають дуже ніжну консистенцію і погано переносять транспортування. З манго виготовляють сік натуральний і уварений, ароматні напої, желе, варення, компоти, джеми.

3.4.3. Товарна характеристика субтропічних плодів

Гранати вирощують в Афганістані, країнах Близького Сходу, Ірані, Іспанії, Італії, Греції, на Кавказі (в Азербайджані, Вірменії та Грузії), в Україні – у Криму.

Рис. 20. Гранатовий сад

Гранати мають круглясту, плескату, ребристу форми, товсту еластичну шкірочку, і вкрите м’якоттю насіння (400–700 шт.), яке знаходиться у камерах, розділених плівкою.

Рис. 21. Будова плоду гранату:

1 – шкірочка; 2 – плівка; 3 – насіння в камерах

Шкірка забарвлена в жовтий з рожевим відтінком або криваво-червоний колір.

Рис. 22. Забарвлення шкірки плодів:

а – жовте з рожевим відтінком; б – криваво-червоне

Їстівною частиною є м’якоть навколо насіння. М’якоть буває рожевого або червоного кольору, з неї добувають сік, вихід якого становить 40–55% маси плода.

Рис. 23. Забарвлення м’якоті:

а – рожеве; б – червоне

В їстівній частині гранатів у середньому міститься, %: цукрів – 11,8, кислот – 1,9, азотистих – 0,9, дубильних речовин – 0,4; вітаміну С – 7 мг /100 г, вітаміни РР, В₁, В₂ та ін.

Вживають гранати свіжими, з них виробляють сік, екстракт, сироп, освіжаючі напої.

Рис. 24. Використання плодів гранатів у харчовій промисловості

За розміром гранати поділяють на великі (понад 400 г), середні (300–400 г), малі (менше 300 г); за вмістом кислот у соку – на солодкі (0,2–2%), кисло-солодкі (2–3%), кислі (3–7%). Солодкі гранати містять більше цукрів (близько 12%), ніж інші види. З кисло-солодких та солодких гранатів виготовляють сік.

Основні сорти гранатів: Ак-дона, Ачік-дона, Казаке – анор, Гюлейша азербайджанська.

Хурму вирощують переважно в теплих краях – Індії, Італії, Іспанії, Грузії, Таджикистані, Китаї, Франції, Туреччині, Африці та ін. Достигають плоди в жовтні – листопаді, залишаючись на дереві після опадання листя.

Рис. 25. Сад зі стиглими плодами хурми

Хурма – це велика ягода, зовні схожа з томатом, але має широкі чашолистики.

Рис. 26. Плоди хурми

Стиглі плоди містять: цукрів – 13–20%, кислот – 0,1, азотистих речовин – 0,5%, мінеральних речовин – 0,6% (переважає калій, кальцій, магній), пектинових речовин – 0,5–1,6 мг/100г, вітаміну С – 15 мг/100 г, В₁, В₂, РР, каротин.

За розміром плоди бувають великі (до 500 г), середні (до 200 г), малі (менше 100 г). Форма їх конічна, пірамідальна, довгасто-конічна, кругло-плеската, куляста, ребриста або з боріздками. Шкірка має забарвлення оранжеве з жовтим, червоним і темно-червоним відтінками. Вона може бути тонкою, товстою, із блиском і сизуватим нальотом. М’якоть оранжева, різних відтінків, щільна, желеподібна, солодкого смаку, з насінням або без нього.

За смаком сорти хурми поділяють на: солодкі – нестиглі і стиглі, терпкі – в’яжучий смак зникає тільки після розм’якшення (консистенція стає желеподібною), королькові (варіюючі) – смак залежить від наявності насіння, плоди з насінням солодші, ніж безнасіннєві і їх можна споживати свіжими. У безнасіннєвих плодів в’яжучий смак зникає тільки після їхнього розм’якшення.

Рис. 27. Плоди хурми:

а – безнасіннєві; б – з насінням

Сорти хурми: Гота, Гошо, Так ура, Чудова, Тсуру-Ноко та ін.

Велику популярність в усьому світі набув сорт хурми Шарон.

Хурма Шарон – це гібридний сорт, отриманий при схрещуванні японської хурми і яблука. Плоди мають твердість яблука, але при цьому тоненьку шкірку. Смак солодкий, приємний без терпкості.

Рис. 28. Сорт хурми Шарон

Яка різниця між хурмою, корольком і шароном

Солодкі терпкі плоди споживають свіжими, готують повидло, цукати, варення, мармелад, сухофрукти.

Рис. 29. Висушування хурми в приміщенні (Японія)

Фейхоа вирощують у Бразилії, Чілі, Аргентині, Австралії, Франції, Італії, Лівії, Азії, Алжирі, США, Новій Зеландії, Ізраїлі, Грузії (Абхазія), Азербайджані, Україні (Крим), Краснодарському краї (Сочі).

Фейхоа – це вічнозелені дерева або кущі висотою 3–6 м.

Рис. 30. Сад фейхоа

Плоди схожі з аґрусом, але більш великі, з чашолистками, середня мага 20 г. Шкірка сіро-зеленого кольору, вкрита нальотом.

Рис. 31. Плоди фейхоа, що дозрівають

Форма – довгасто-овальна, довжина – 4–7 см, ширина – 3–5 см. На верхівці плодів є здерев’янілі чашолистики.

фейхоа

Рис. 32. Фейхоа:

а – насіння; в – зовнішній вигляд плода; в – плід у розрізі

М’якоть кремового кольору, має чотири багатонасіннєвих гнізда, в яких знаходиться від 20 до 60 насінин. Смак фейхоа освіжаючий, кисло-солодкий, подібний до ананасу, із сильним приємним ароматом.

Плоди містять: цукру – 12,5%, кислот – 3,5, пектинових речовин – 1,4, мінеральних речовин – 1,5%, зокрема багато йоду (0,21–0,60 мг/100 г), вітаміну С – 40 мг/100 г.

Споживають свіжими з цукром. З них готують варення, желе, компоти, використовують в кондитерській промисловості під час виробництва лікерів і настоїв.

Інжир широко поширений в країнах Середземномор’я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму це дерево вирощують у відкритому ґрунті як цінну плодову культуру, що дає винні ягоди.

Рис. 34. Дерево інжиру

Інжир – це складна ягода, що утворюється з розрослого плодоложа, в середині якого знаходиться насіння.

Рис. 35. Плоди інжиру

Довжина плодів – до 70 мм, діаметр – до 45 мм, маса – від 10 до 100 г (середня – 30–50 г).

Плоди мають грушоподібну, плескату або кулясту форму, забарвлені в зелений, жовтий, бурий, червоний або чорний колір. М’якоть соковита, м’ясиста, щільна, ароматна.

плоди

плоди-1

Рис. 36. Забарвлення плодів інжиру:

а – зелене; б – жовте; в – чорне; г – червоне; д – буре

У стиглих плодах міститься: цукрів – 11,2%, кислот – 0,5, клітковини – 2,5, азотистих речовин – 0,7, мінеральних речовин – 1,1% (зокрема калію 190 мг/100 г, заліза – 3,2), вітаміну С – 2 мг/100 г, РР – 0,5, В₁ – 0,06, В₂ – 0,05, каротину – 0,05 мг/100 г.

Інжир споживають свіжим і сушать, з нього виготовляють варення, джем.

Рис. 37. Сушені і свіжі плоди інжиру

Сорти інжиру: Кадота, Кримський чорний, Абхазький фіолетовий, Нікітський.

Унабі – найпоширеніший у Китаї (понад 200 тис. га). Великі плантації унабі займає в Індії і Пакистані, США, Іспанії, Італії, Франції, Португалії та інших південних країнах. Унабі (зизифус звичайний, ююба, жожоба або китайський фінік) – кущова або деревна рослина висотою 5–10 м з колючою розлогою кроною.

Рис. 38. Дерево унабі

Плід унабі – соковита кістянка – може бути кулястої, пляшко подібної з перехватами, грушоподібної, бочкоподібної і майже циліндричної форми масою від 6 до 45 г. Забарвлення шкірочки коричнево-червоне, цегляне, шоколадне, світло-коричневе з глянцем.

Рис. 39. Плоди унабі

Плоди мають (або не мають) кісточку, приємний, солодкий, кисло-солодкий або дуже солодкий смак, подібний до смаку фініків.

Споживають свіжими, використовують для виробництва компотів, цукатів, варення, пюре, мармеладу, начинок для цукерок, пастили, вітамінних напоїв, а також сушать.

Фініки вирощують в Ірані, Іраку, Пакистані, країнах арабського Сходу, Іспанії, США.

Рис. 40. Фінікова плантація

Фініки – плоди янтарно-червоні, великі, овальні, або кулясті, соковиті.

Рис. 41. Грона фініків на пальмі

Плоди споживають підв’ялені або підсушені, а також варені і смажені.

Рис. 42. Сушені фініки і кісточки

З них виробляють желе, джеми, напої. У них багато цукрів (68,5%), білків (2,5%), органічних кислот (0,3%), є мінеральні речовини (1,5%, калій – 370 мг/100 г і кальцій – 65 мг/100 г), вітаміни С, РР, В₁, В₂.

Як цвіте і плодоносить фінікова пальма

3.4.4. Товарна характеристика цитрусових плодів

Цитрусові плоди, складаються зі шкірки, м’якоті і насіння. Є сорти безнасіннєві і малонасіннєві.

Верхній шар шкірочки (флаведо) багатий ефірною олією і забарвлений у жовтий або оранжевий кольори, а нижній – білий волокнистий (альбедо) має глікозиди, тому він гіркуватий за смаком. М’якоть цитрусових плодів складається з 8 – 15 окремих часточок, вкритих плівкою.

Рис. 43. Внутрішня будова цитрусових плодів:

1 – флаведо; 2 – альбедо; 3 – насіння; 4 – сокові мішечки; 5 – серцевина; 6 – часточка

У мандаринів шкірка добре відділяється від м’якоті, у апельсинів – у меншій мірі, а у лимонів – погано. Шкірка цитрусових товста, щільна і займає у апельсинів і мандаринів – близько 20%, лимонів 34%, грейпфрутів – 40%.

Ознаками помологічних сортів цитрусових є форма, маса плодів, товщина і забарвлення шкірочки, будова і забарвлення м’якоті, смак, наявність насіння.

Апельсини – у перекладі з німецького означає «китайське яблуко».

Рис. 44. Апельсиновий сад

Вони бувають трьох видів: звичайні, пупкові, корольки.

Звичайні апельсини – круглясті, малі – масою 100–120 г, великі – масою 300–480 г, м’якоть світлозабарвлена, частіше з великою кількістю насіння. Шкірочка жорстка, тонка або середньої товщини, легко відділяється від м’якоті.

Рис. 45. Звичайні апельсини

У країнах далекого і близького зарубіжжя культивують сорти – Беллодонна, Біондо, Коммуне, Каданера, Аффа, Валенсія пізня.

Корольки або червоном’ясні апельсини мають порівняно малі плоди (90–170 г) плескато-круглястої або круглястої форми. Шкірочка середньої товщини. М’якоть, сік і шкірочка бувають забарвлені в криваво-червоний колір. М’якоть ніжна, приємного смаку, насіння мало.

Рис. 46. Корольки

У країнах далекого і близького зарубіжжя культивують сорти – Тарокко, Сангвіна Моро, Сангвінеллі та ін.

Рис. 47. Сорти корольків

Пупкові апельсини кулястої і видовженої форми масою 150–250 г з пупком на вершині (недорозвинений плодик).

Рис. 48. Пупкові апельсини

Шкірочка їх середньої товщини. М’якоть щільна, злегка хрумка, яскраво-оранжевого кольору, доброго смаку і аромату.

У країнах далекого і близького зарубіжжя культивують сорти – Вашингтон Навел, Томсон Навел.

У деяких країнах апельсини збирають влітку, в інших – з жовтня до квітня. Тому апельсинами можна торгувати упродовж року.

У м’якоті апельсинів міститься, %: цукрів – 5,5–8,5, кислот – 0,6–2,2, пектинових – 0,5–0,7, азотистих – 0,8–1,0, мінеральних речовин – 0,5; вітаміну С – 60 мг/100 г, вітаміни В₁, В₂, РР, каротин та ін.

Лимони відрізняються від інших цитрусових незначним вмістом цукрів і високою масовою часткою органічних кислот.

В їстівній частині лимонів міститься, %: цукрів – 2,0–3,5, кислот – 5,2–7,0, пектинових – 0,8–1,0, мінеральних речовин – 0,5; вітаміну С – 25–87 мг/100 г, вітаміни РР, В₁, В₂, каротин та ін.

Рис. 49. Лимонний сад

Лимони за характерними ознаками плодів поділяють на кислі або справжні, солодкі і грубі. Солодкі і грубі лимони мало розповсюджені, з них виготовляють різні продукти. Найпоширенішими є кислі лимони. Вони мають різну форму, товщину шкірки, соковитість, смак і аромат, кількість насіння.

Рис. 50. Плоди лимона

Ознаками помологічних сортів лимонів є форма (кулясто-овальна, овально-куляста, овально-довгаста), маса плода (малі – до 60 г, середні –60–90 г, великі – 100–120 г і дуже великі – 150–160 г), товщина шкірочки (тонка – 2–3 мм, товста – 5–7 мм), стан поверхні (гладенька, з горбочками), аромат і забарвлення шкірочки (світло-зелене, яскраво-оранжеве, світло-жовте), соковитість, смак і аромат м’якоті, наявність насіння. М’якоть плодів складається з 8–12 частинок, щільно з’єднаних одна з одною і шкіркою.

Сорти лимонів: Магліна, Прімо-Фіоре, Інтервале, Верделі та ін.

Мандарини використовуються головним чином свіжими, як десерт завдяки добрим смаковим властивостям.

Рис. 51. Мандариновий сад

Мандарини відрізняються від лимонів тим, що їх шкірочка і частинки м’якоті легко відділяються.

Рис. 52. Плоди мандаринів

У їстівній частині мандаринів міститься, %: цукрів – 6,6–8,5, кислот – 0,9–1,1, пектинових – 0,4–0,6, азотистих – 0,6–0,9, мінеральних речовин – 0,5; вітаміну С – 50–71 мг/100 г, вітаміни РР, В₁, В₂ та ін.

Мандарини

Ознаками помологічних сортів мандаринів є величина плодів (великі 90 г і більше, середні – 50–60 г, малі – 30–40 г), форма (куляста, грушоподібна, грушоподібно-округла, округла), забарвлення шкірочки (оранжеве, оранжево-червоне, жовте), товщина шкірочки (тонка – до 3 мм, товста – 3–7 мм), будова м’якоті (дрібнозерниста, крупнозерниста), смак і аромат (солодкі, кисло-солодкі, кислі, із сильновираженим або невираженим ароматом); з насінням або без нього.

Сорти мандаринів: Грузинський безнасіннєвий, Грузинський широколистий, Уншіу, Васе Уншау, Грузинський вузьколистий.

Грейпфрути (від англійського Grape-fruit – виноградний плід) – гібрид апельсина і помпельмуса, виведений в Америці.

Рис. 53. Дерево грейпфрута

Плоди на дереві розміщені гронами по 4–12 шт.

Рис. 54. Гроно плодів на дереві

Помпельмус (щеддок) має плоди розміром з невелику диню жовтого забарвлення, м’якоть їх зеленувато-жовта, рожева або криваво-червона, смак гіркуватий. Грейпфрути успадкували ці особливості помпельмуса. Плоди їх досягають 700 г, мають шкірочку жовтого забарвлення, колір м’якоті – зеленувато-жовтий або криваво-червоний, гіркуватий смак.

Рис. 55. Плоди грейпфрута червоного

М’якоть грейпфрутів містить, %: цукрів – 4,2–6,8, кислот – 1,4–3,0, пектинових – 0,6–0,9, азотистих – 0,8–1,0, мінеральних речовин – 0,5; вітаміну С – 34–65 мг/100 г, вітаміни РР, В₁, В₂, каротин та ін.

Сорти грейпфрутів: Мерш, Дункан, Фостер.

Цитрони – це великі плоди масою близько 500 г, але іноді бувають і більше 1 кг, неправильної форми, з товстою, грубою, горбуватою і щільною шкіркою, жовто-оранжевого кольору, з кислою, несоковитою, але не гіркою м’якоттю, дуже вираженим ароматом. Насіння – від 20 до 90 шт.


а	б

Рис. 56. Плоди цитрона:

а – на гілці куща; б – у розрізі

У Китаї та Японії вирощують екзотичний різновид цитрона – «Рука Будди».

Рис. 57. «Рука Будди» – екзотична різновидність цитрона

Його ароматний плід розділений на кілька частин, подібних пальцю, з малою кількістю м'якоті, з недорозвиненим насінням (або без насіння).

Плоди цитрона використовують для виробництва цукатів і варення, можуть вживатися свіжими з цукром.

Помологічні сорти: Цитрон великоплідний, Цитрон ді-калабрія.

Померанець (гіркий апельсин) – плоди середні з порожнистою серцевиною, майже кулясті, трохи стиснуті на обох полюсах.

Рис. 58. Плоди померанцю

Шкірка товста, груба, духмяна, оранжево-червоного кольору, м’якоть плоду кисло-гірка. Використовують для виробництва вищих сортів мармеладу, з кольорів померанців витягують ефірну олію для приготування відмінних духів.

3.4.5. Показники і норми якості тропічних і субтропічних плодів

За якістю цитрусові плоди на товарні ґатунки не поділяються.

Апельсини залежно від біологічних особливостей і якості поділяють на дві помологічні групи. До першої групи входять пупкові апельсини і корольки, а до другої – усі інші сорти. Лимони, мандарини, грейпфрути на помологічні групи не поділяють.

Апельсини за найбільшим поперечним діаметром поділяють на три категорії: І – понад 71 мм; і ІІ від 63 до 71 мм (включно); ІІІ – від 50 до 63 мм.

Мандарини поділяють на три категорії: І – понад 60 мм в діаметрі; ІІ – від 54 до 60 мм (включно); ІІІ – менше 53 мм (включно).

Лимони також поділяють на три категорії: І – понад 60 мм в діаметрі; ІІ – 51–60 мм (включно); ІІІ – від 42 до 51 мм.

Якість цитрусових плодів оцінюють за показниками: зовнішній вигляд, запах і смак, забарвлення, розмір.

Цитрусові плоди мають бути чистими, свіжими, з рівно зрізаною плодоніжкою. Допускаються плоди без плодоніжки, але не вирваною. Колір шкірочки світло-жовтий або оранжевий (у лимонів – світло-зелений або жовтий). Розмір у найбільшому поперечному діаметрі не менше (мм): мандаринів – 38, апельсинів – 50, лимонів – 42.

Якість гранатів оцінюють за показниками: зовнішній вигляд, розмір, допустимі відхилення (побуріння шкірки, механічні пошкодження, сажовий гриб).

Хурму, інжир оцінюють за стандартами Азербайджану, Грузії, Таджикистану.

Якість бананів манго визначають за показниками і нормами, зазначеними в технічних умовах укладених контрактів.

3.4.6. Пакування транспортування, зберігання, достигання цитрусових, субтропічних і тропічних плодів

Пакування свіжих плодів упереджує їх від механічних пошкоджень, забезпечує краще збереження під час транспортування.

Банани укладають у ящики гронами. Використовують ящики фанерні, картонні масою нетто 20 кг.

Рис. 59. Укладання плодів у тару

Рис. 60. Плоди бананів, упаковані в ящики картонні

Ананаси укладають у фанерні та картонні ящики масою нетто 16–18 кг.

Рис. 61. Плоди ананасів, упаковані в ящики картонні

Цитрусові плоди калібрують за розмірами на три групи (категорії), укладають у дерев’яні ящики масою брутто 35–40 кг (нетто – 30–32 кг), у напівящики масою брутто 18–20 кг (нетто – 16–18 кг), картонні і полімерні масою нетто до 16 кг, дощаті ящики масою нетто до 25 кг.


а	б	в

Рис. 62. Плоди цитрусових, упаковані в ящики:

а – полімерні; б – дощаті; в – картонні

Перевозять плоди залізницею, автомобільним, водним і повітряним транспортом.

Цитрусові плоди, банани, ананаси, інші види тропічних і субтропічних плодів з країн далекого зарубіжжя перевозять морськими рефрижераторами. Перевозять цю продукцію в ящиках і спеціальних контейнерах, які укладають у трюми. Ящики укладають на піддони в штабеля або пакетують.

Під час перевезення апельсинів у трюмах рекомендується підтримувати температуру 4–5^оС, лимонів – 6–7, грейпфрутів – 9–11, а відносну вологість повітря – 85–90%.

Банани перевозять у спеціалізованих рефрижераторних суднах-банановозах великої вантажності.

Рис. 63. Банановоз

У трюмах вантажі укладають у засіки. Грона, упаковані у крафт-мішки, укладають у засіки на решітчасту підлогу товстим кінцем стебла вниз, щільно одне до одного в 2 грона заввишки. На ці грона можуть бути покладені ще одне-два грона. Ящики, картонні коробки в трюмах розміщують штабелями 4–6 одиниць заввишки. Між рядами залишають невеликий простір, а між верхнім рядом і стелею – 10–15 см.

Ящики з ананасами укладають у трюми на підлогу штабелями, а між рядами кладуть рейки. Висота штабеля залежить від висоти стелі. Відстань між верхнім рядом ящиків і стелею має бути не менше 50 см. Температуру в трюмах підтримують на рівні 8–9^оС, відносну вологість повітря 85–90%.

Зберігати цитрусові плоди доцільно у сховищах зі штучним охолодженням.

ящики

Рис. 64. Зберігання цитрусових плодів у сховищах зі штучним охолодженням

В осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди їх зберігають на складах без штучного охолодження. Камери у зимовий період утеплюють, сховища перед завантаженням дезінфікують. Ящики розміщують у камерах на плоских піддонах.

Повністю стиглі цитрусові зберігають до 10 діб при температурі 0–1^оС – для мандаринів і апельсинів, 1–2^оС – лимонів і грейпфрутів.

Краще зберігають цитрусові недостиглими. Температура зберігання може бути 1–4^оС, відносна вологість повітря 85–90%. Мандарини і грейпфрути зберігають 2–3 місяці, звичайні апельсини – 3–4 місяці, пупкові і корольки – 2–3 місяці, лимони «Прімофіоре» – до 6 місяців. Обробка цитрусових плодів захисним покриттям сприяє зменшенню їх втрат, збереженню якості і харчової цінності.

Гранати зберігають при температурі 1–2^оС і відносній вологості повітря 85–90 % від 2 до 6 місяців; хурму – при температурі 0–1 ^оС, відносній вологості повітря 85–90% упродовж 2–3 місяців. Банани зрілі зберігають при температурі 12^оС і відносній вологості повітря 80–85% упродовж 3–4 діб. Ананаси зрілі зберігають при температурі 8–9^оС і відносній вологості повітря 80–85% упродовж 2–3 діб.

3.4.7. Хвороби і пошкодження субтропічних і тропічних плодів

Субтропічні і тропічні плоди уражаються мікробіальними, фізіологічними хворобами, шкідниками, механічно.

Мікробіальні хвороби цитрусових плодів: антракноз, голуба й зелена плісені та ін.

Антракноз проявляється з побуріння шкірки навколо плодоніжки. Спочатку на шкірці з’являються дрібні, тверді, темні, вдавлені плями. З розвитком гриба тканина під плямами розм’якшується і загниває. Плід набуває гіркого смаку і неприємного запаху. Хвороба розвивається через 2–3 місяці після початку зберігання.

Рис. 65. Антракноз лимона

Рис. 66. Антракноз плодів грейпфрутів у запущеній формі

Голуба плісень – найпоширеніша хвороба цитрусових плодів. На шкірці спочатку утворюються водянисті плями, які пізніше вкриваються білим міцелієм з голубим відтінком.

Рис. 67. Голуба плісень на плодах апельсина

Зелена плісень на початковій стадії розвитку нагадує голубу плісень. З подальшим розвитком м’якоть плоду сильно розм’якшується і стає гіркою. Захворювання розвивається і передається здоровим плодам під час зберігання.

Рис. 68. Зелена плісень цитрусових

Мікробіальні захворювання бананів: антракноз (чорна гниль) чорна плямистість, почорніння плодоніжки та ін.

Антракноз або чорна гниль – одне з найпоширеніших захворювань бананів у післязбиральний період.

Рис. 69. Антракноз бананів

Уражене місце шкірочки розм’якшується і вкривається густим нальотом міцелію гриба, м’якоть під пошкодженим місцем темніє.

Чорна гниль ананасів – починається на плантації і розвивається під час транспортування і зберігання. Ззовні на початку зберігання захворювання не проявляється. Під час розрізання ананаса можна помітити частки водянистої м’якості сірувато-чорного забарвлення.

Рис. 70. Чорна гниль ананаса

На більш пізніх стадіях розвитку захворювання уражена м’якоть майже повністю розкладається, темніє, покривається чорним нальотом спор і набуває спиртового запаху.

Сіра гниль – зараження відбувається відразу після збору врожаю. Починається хвороба з плодоніжки, а потім поширюється на весь плід. Пошкоджене місце набуває коричневого кольору, яке пізніше вкривається міцелієм світло-сірого кольору.

$Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: C:\Users\User\Desktop\сіра гниль1.jpeg$

Рис. 71. Сіра гниль на плодах ківі

Хвороба передається від одного гнилого плоду до суміжного з ним плода.

Фізіологічні хвороби виникають під час транспортування, зберігання і збирання плодів у дощову погоду та різкого зниження температури. Деякі хвороби виявляються тільки під час тривалого зберігання плодів.

Фізіологічні захворювання цитрусових: глибока ямчастість, коричнева плямистість (крапчатість).

Фізіологічні захворювання бананів: переохолодження, «тигрова» плямистість.

Пошкодження шкідниками.

Щитівка. Гусениці щитівки присмоктуються до шкірки і харчуються соком плодів. Зверху вони покриваються щитком. Пошкоджені місця мають вид округлих плям рожево-коричневого кольору.

Рис. 72. Щитівка на лимоні

Рис. 73. Пошкодження плодів лимона щитівкою

Середземноморська плодова муха – дуже небезпечний шкідник плодових культур. Пошкоджує плоди понад 200 видів різних рослин плодових і овочевих культур, переважно цитрусових.

Самка за допомогою гострого яйцекладу відкладає під шкірку дозріваючого плоду від 1 до 20 яєць. Під час яйцекладки пошкоджується шкірка, що сприяє гниттю плодів і розвитку плісені.

Рис. 74. Дорослі мухи відкладають яйця під шкірку плода

Через декілька днів з яєць відроджуються личинки. Вони розвиваються упродовж 2–3 тижнів, живляться м’якоттю плодів.

Рис. 75. Личинки, що пошкоджують плід

Рис. 76. Плоди, пошкоджені середземноморською плодовою мухою

3.4.8. Умови і режими фумігації і рефрижерації цитрусових плодів за місцем призначення

Цитрусові плоди, особливо Середземноморського басейну, можуть уражатись середземноморською плодовою мухою. Тому їх перед реалізацією знезаражують бромистим метилом – отрутою, яка діє на нервову систему. Фумігацію (від лат. fumigare – димити, окурювати) апельсинів здійснюють у камерах кваліфіковані спеціалісти з обов’язковим дотриманням інструкції. Плоди прогрівають поступово до температури усередині плоду 8–10^оС.

Ефективним способом знезараження цитрусових плодів є рефрижерація їх у холодильних камерах за температури всередині плодів від 0,5 до 15^оС упродовж 21 доби або за температури від 0 до -1^оС (але не нижче) впродовж 16 діб.

Рефрижерація – утримання плодів у холодному приміщенні при збереженні температури в середині плодів від +0,5 до +1,5⁰С протягом 21 доби або при температурі від 0 до -1⁰С упродовж 16 діб.

Верхівку плодів граната прикрашають чашолистики, які нагадують царську корону.

Існує легенда, що саме гранат підказав людям форму головного убору королів.

Квіти банана містять дуже багато ароматичного солодкого нектару, смак і запах якого передається плодам. Тому чим менші банани за розміром, тим на смак вони солодші.

Банан – трав’яниста рослина і може виростати до семи метрів висотою. Його коріння може мати сотні років, але стебло, яке росте над землею, кожного року в’яне і відмирає.

У світі споживається близько ста мільярдів бананів на рік. Саме тому банан є четвертим за величиною сільськогосподарським продуктом в усьому світі. За своєю популярністю він поступається лише пшениці, рису та кукурудзі.

Банани бувають не тільки жовті, але і червоні. У червоних більш ніжна м’якоть, і перевезення вони не переносять. Сейшельський острів Мао – єдине місце у світі де ростуть золоті, червоні та чорні банани.

На латинській банан називається «Musa sapientum», що означає «фрукт мудрої людини».

З ананасів роблять не тільки цукерки, фруктові салати і джеми, а й ананасове вино.

Незрілі ананаси непридатні для їжі – їх сік обпікає губи і володіє сильнодіючим проносним ефектом.

Після збирання врожаю, ананаси не продовжують дозрівати, як наприклад банани і тому кожен ананас в продуктовому магазині ніколи не стане більш спілим.

Ананаси стали дуже популярні серед бажаючих схуднути, тому що містять бромелайн – речовина яка є сумішшю ферментів, що розщеплюють білок і жири.

Новозеландський селекціонер Олександр Еллісон назвав фрукт «ківі» через його зовнішню схожість з однойменною пташкою, яка є національною гордістю Нової Зеландії.

Найбільшим виробником ківі є – Китай.

Як свідчить древнє сказання, листя інжиру були першим одягом Адама і Єви. У Стародавній Греції раби витирали ними уста своїм панам після трапези. Учасники Олімпійських ігор перед виступом у великих кількостях вживали плоди інжиру. Існувало повір’я, що цей фрукт додає сили і мужність. Саме тому у військові походи воїни завжди брали з собою дані ласощі.

Фахівці рекомендують включати кілька плодів ківі в щоденний раціон харчування для позбавлення від стресів, затяжних депресій і для регулювання стійкості нервової системи за надмірних перевантажень.

Папая – «хлібне дерево». Прозвали його так за те, що під час запікання його плоди видають пахощі свіжого хліба.

Апельсини були відомі як плоди Богів. Вони колись були названі «золотими яблуками», вкраденими Геркулесом.

Під час виробництва апельсинового соку половина сировини йде у відходи. Тому розглядаються проекти понад їх перерокиі на біопаливо.

Лимони володіють антибактеріальними властивостями, оскільки вони, як правило, мають низький рівень рН. Завдяки своїм властивостям, вони можуть знищити бактерії, які викликають вугри, а також допомагають зменшити шрами від вугрів.

Завдяки високому вмісту вітаміну С, лимони запобігають хворобі цинги, яка викликає кровоточивість ясен, рухливість зубів і болі в суглобах.

Апельсин нарівні з грейпфрутом містить унікальний рослинний флавоноїд-нарингенин, здатний нейтралізувати вільні радикали в організмі людини, що уповільнює процес передчасного старіння шкіри.

В Афганістані соком розрізаного навпіл апельсина щедро поливають смажені страви, завдяки чому жирна їжа легше перетравлюється. На Ямайці половинками апельсина протирають підлоги, нейтралізуючи тим самим бруд і жир.

Питання для самоконтролю

1. Які плоди відносять до субтропічних?

2. Дайте стислу товарознавчу характеристику бананів.

3. Обґрунтуйте особливості будови та харчову цінність плодів ананаса.

4. Назвіть особливості будови, хімічний склад і використання плодів папая.

5. Дайте стислу товарознавчу характеристику ківі.

6. Назвіть країни-виробники і експортери плодів авокадо на ринок.

7. Дайте стислу товарознавчу характеристику манго.

8. Назвіть особливості будови, хімічний склад і використання плодів граната.

9. Дайте стислу товарознавчу характеристику плодів хурми.

10. Назвіть країни-виробники і експортери плодів фейхоа.

11. Назвіть особливості будови, хімічний склад і використання плодів фейхоа.