ВЕЛИКОМАСШТАБНІ ЗНІМАННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

ВСТУП

Великомасштабна топографічна зйомка, призначена для забезпечення проєктних та будівельних організацій планами різних масштабів, поділяється на основну та спеціалізовану. Спеціалізована зйомка виконується з врахуванням вимог, що висуваються до точності, повноти та детальності зображення ситуації та рельєфу місцевості за даним видом будівництва. Особливістю зйомки з метою будівництва є аналітичне кодування характерних точок споруд та будівель, до яких відносяться кути будівель, центри колодязів підземних комунікацій, вершини поворотів та примикання шляхів сполучення.

Топографічна зйомка місцевості виконується стереотопографічним, комбінованим, тахеометричним, фототеодолітним, горизонтальним та іншими методами, що дозволяють забезпечувати вимоги до нормативних документів з інженерно-геодезичних вишукувань. Метод зйомки вибирають на основі техніко-економічного обґрунтування, що враховує строки вишукувань, масштаб зйомки та висоту перерізу рельєфу, характер місцевості, кліматичні та транспортні умови, наявність обладнання та спеціалістів.

Топографічні та кадастрові знімання є головною складовою містобудівного й земельного кадастрів, оскільки кінцевим їх продуктом є геопросторові дані, карти і великомасштабні топографічні плани, які містять відомості про місце знаходження об’єктів нерухомості, інженерні комунікації, межі земельних ділянок, їх розміри, обмеження (обтяження) на їх використання. Топографо-геодезичні та картографічні роботи, що виконуються при традиційному великомасштабному зніманні, мають певну специфіку, яка визначається особливими методами проведення робіт, складом та формами подання даних у своєрідних картографічних проєкціях та системах координат.

Для великомасштабного змімання характерні певні особливості, зумовлені існуванням такого дуалізму:

1) при зніманні конкретних ділянок місцевості картографічні проєкції та системи координат повинні забезпечити рівність між фактично виміряними на земній поверхні і обчисленими на плані значеннями. Тому ідеальною математичною основою для кадастрових знімань окремої ділянки є ортогональна проєкція на горизонтальну площину в прямокутній Декартовій системі координат. При цьому у виміряні величини не вводяться поправки за перехід на поверхню відносності та на площину картографічної проекції, наприклад Ґаусса – Крюґера або іншу, за винятком поправки за нахил ліній;

2) необхідно забезпечити накопичення, інтеграцію, узгодження на сумісне використання геопросторових даних про географічні об’єкти даної території з просторовими даними інших адміністративно-територіальних одиниць, що потребує врахування кривини Землі (задача редукування). Вирішувати дані завдання можна за застосуванням для великомасштабних знімань локальних (місцевих) систем координат, що, з одного боку, наближені до прямокутних Декартових з наперед за даною точністю, а з іншого, – мають тісний зв’язок із загальнодержавною системою координат для накопичення геопросторових даних на всю територію країни у відповідних автоматизованих системах загальнодержавного рівня;

3) при складанні плану підземних комунікацій, необхідно враховувати фактори зовнішнього середовища, а саме: характер та щільність забудови, методи та масштаб топографічної зйомки.

Прогресивним напрямом є складання спеціалізованих планів у вигляді цифрових моделей місцевості, що являють собою множину точок земної поверхні у просторових координатах, які об’єднані у єдину систему за певним математичним законом. Цифрова модель місцевості будується за допомогою ЕОМ шляхом обробки вихідної топографо-геодезичної інформації про місцевість, що її отримують різними методами зйомки або шляхом перетворення в цифрову форму картографічного зображення.

На початок

Наступна тема