Гроші та кредит II частина Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Практичні роботи Інтерактивні завдання Список використаних джерел Глосарій Тести Відеододатки Укладачі	Глосарій
	А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я А Активні операції (asset side operations) – операції, спрямовані на розміщення та використання наявних у банку власних та залучених ресурсів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій та підтриманні необхідного рівня ліквідності. Аваль – вексельна порука (зобов'язання, гарантія), надане третьою особою (стороною), котра перебирає на себе обов'язки (повну відповідальність) за зобов'язання, означені у векселі його першим власником перед будь-якою фізичною чи юридичною особою – наступним власником векселя – акцептантом, індосантом, векселедавачем. Акце́пт (лат. Acceptus – прийнятий) – згода на оплату або гарантування оплати документів. Б Банк (bank) – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до державного реєстру банків. Банківський консорціум – це тимчасове об'єднання банків, які створюються для координації дій під час проведення різних банківських операцій або для кредитування однієї, але великої угоди. Банківський нагляд (banking supervision) – система заходів щодо контролю та активних упорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів для забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. Банківська справа (від італ. Banco – лава) – частина економіки, що концентрує свою увагу на структуру та процеси в банківській (фінансовій) сфері. Банківська операція – це технологічно проста транзакція, яка є складовою банківського продукту. Банк-Кореспондент – банк, що на підставі договору та в порядку, встановленому Національним банком України, відкриває в іншому банку кореспондентський рахунок. Бенефіціар (beneficiary) – одержувач платежу або доходу, до б. відносять: 1) одержувачів коштів згідно з платіжним дорученням; 2) осіб, на ім’я яких виставлено акредитив; 3) одержувачів доходу за страховим полісом; 4) осіб, яким переходить у спадок майно, що перебуває у довірчому управлінні, і яким належать доходи від зазначеного майна. В Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених усередині країни за певний період часу (наприклад, за місяць чи рік). Вексель (promissory note) – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Ве́ксель (нім. wechsel) – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя після настання строку. Г Грошови́й о́біг– це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Грошово-кредитна політика – це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин. Господарський розрахунок – це метод організації ведення підприємства при якому кожне підприємство порівнює в грошовій формі витрати і результати виробництва (надання послуг), намагається відшкодовувати витрати власними доходами, тобто забезпечувати самоокупність і оптимальну рентабельність виробництва. Грошово-кредитне регулювання – сукупність форм, методів і важелів державного впливу на грошово-кредитну сферу. Гарантійний кредит – 1) вид позики, за якою відбувається погашення суми і виплата відсотків. Забезпечується заставою майна або доходами. Гарантом може бути держава; 2) гарантування урядом облігаційних позик місцевих органів влади, випущених для стабілізації фінансових коштів. Гарантований кредит – кредит, наданий під гарантію банків та урядових органів. Д Дисконтний процент – процент за користування позикою або капіталом з моменту дисконту до закінчення строку векселя , зобов’язання. Демонетизація (від фр. demonetisation – втрата) – позбавлення державною владою монет з вмістом благородних металів (срібла і золота) сили законного платіжного засобу. Монета в цьому разі зберігає свою вартість лише відповідно до вартості вміщеного в ній металу (за його вагою). Диверсифікація – це стратегія зниження ступеня ризику шляхом розподілу інвестицій чи інших ресурсів між декількома напрямами діяльності. Делегування – означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час зі збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх до власного виконання. Департаменталізація – структурування організації відповідно до основних напрямів її діяльності, формування структурних підрозділів, завдання яких полягає у вирішенні певного кола проблем, що мають самостійне значення в діяльності організації. Дивізіональна департаменталізація – поділ організації на елементи і блоки відбувається за видами товарів чи послуг, групам покупців чи географічним регіонам. Е Економі́чний ци́кл – періодичне повторення впродовж років піднесення і спаду в економіці. Економічні нормативи діяльності банків – це показники, встановлені Національним банком України, з метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому. Ж Жиробанк (від італ. giro – обіг, коло) – банк, який здійснював безготівковий розрахунок шляхом перерахування сум з одного рахунку на інший. Також термін «жиророзрахунки» вживається для позначення всієї системи безготівкових розрахунків. І Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу в підприємницьку діяльність для одержання певного доходу (прибутку). Інвестиційний попит – це потреба підприємців, виражена в грошовій формі, в придбанні товарів інвестиційного призначення для отримання доходу, кількість грошей в обігу. Іпотека (hypothecation) – це особисте заставне право на земельні ділянки, будівлі та споруди. Інвестиційна компанія – різновид кредитно-фінансових інституцій, які акумулюють грошові кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів (зобов'язань) і розміщують їх в акції та облігації компанії й держави у своїй країні та за кордоном. Інкасація (collection) – система здачі готівкових грошових коштів, валютних та інших цінностей підприємствами, організаціями банківським установам. Істотна участь – пряме та (або) опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та (або) права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює вона контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи. К Комерційний розрахунок – це метод господарювання шляхом порівняння у вартісній (грошовій) формі витрат і результатів господарської діяльності підприємства при його економічній відповідальності. Застосовується для отримання максимального прибутку. Кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником із приводу надання позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк зі сплатою процента. Кредито́р – громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. Кредитна угода (договір) – це юридичний документ, що визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з нагоди одержання останнім банківських позичок. Кредитоспроможність – наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, поточним фінансовим станом, здатністю в разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел. Кредитна експансія – комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції). Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки. Кредитна рестрикція – комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції. Консорціумний кредит – це кредит, який надається позичальнику банківським консорціумом шляхом. Комерційний кредит – це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Кредитна лінія (credit line) – кредитна угода, відповідно до якої протягом передбаченого договором терміну банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту. Кредити з регресією платежів – позика, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи. Контокорентний кредит – банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, зокрема за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, зокрема в рахунок погашення кредиту.  Кон'юнктура – найважливіші ознаки, риси, показники, які характеризують поточний і перспективний стан ринку, відображає економічну ситуацію, яка складається на ньому, характеризується рівнями попиту, пропозиції, динаміки цін. Кредитна спілка – неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах для задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кліринг (clearing) – механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог і зобов’язань. Клірингова установа – юридична особа, що за результатами проведеного клірингу формує клірингові вимоги та надає інформаційні послуги. Капітал банку – власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. Капітал статутний – сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом. Капітал регулятивний – сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Один із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності. Кон'юнктура – найважливіші ознаки, риси, показники, які характеризують поточний і перспективний стан ринку, відображає економічну ситуацію, яка складається на ньому, характеризується рівнями попиту, пропозиції, динаміки цін. Кредитна спілка – неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах для задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитні операції (lending operations; credit operations) – вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування на певних умовах, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні гроші – це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Л Ліквідність – можливість швидкого переводу активу в готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найліквіднішими активами. Ліквідні кошти – грошові кошти та інші активи (цінні папери, елементи обігових коштів, які швидко реалізуються), що можуть бути використані для погашення боргових зобов’язань. Лізинг (англ. leasing – оренда) – це довготермінова оренда (від 6 місяців до кількох років) машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на умовах поворотності, терміновості й платності та на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем. Ломбардний кредит – це кредит Національного банку України, який надається комерційному банку під забезпечення державних цінних паперів. Лихварство – це надання грошей у борг з умовою сплати відсотків під час погашення боргу. Особа, яка займається лихварством називається лихварем. М Масштаб цін – це засіб та спосіб вимірювання вартості товару в грошових одиницях. В умовах металевого обігу та золотого стандарту масштаб цін виражає кількість металу, срібла, золота, яка відповідає одній грошовій одиниці. Монетаризм – школа в економічній науці, яка висуває гроші у центр макроекономічної політики. Ґрунтується на кількісній теорії грошей, що пов'язує рівень цін із кількістю грошей у народному господарстві країни. Монетарист– людина, яка дотримується монетаристської теорії. Меркантилізм (італ. – "купець, торговець") – напрям економічної думки, послідовники якого вбачали джерело багатства у зовнішній торгівлі, за рахунок досягнення активного торгового балансу (перевищення експорту над імпортом товарів). Мінова́ ва́ртість – видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого роду. Кожен окремий товар можна обміняти на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.  Мотив обачності – попит на гроші у вигляді готівки для забезпечення можливості здійснення витрат у майбутньому, на випадок непередбачених платежів. Мікрорівень – це рівень функціонування окремого підприємства, фірми, домашнього господарства. Макрорівень – економіка певної країни, національне або світове господарство. Міжбанківський кредит (interbank loans) – кредит, наданий на міжбанківському ринку одним банком іншому. Монетарна політика (англ. Monetary Policy) – політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює обсяг пропозиції грошей для встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні. Мультиплікативне створення депозитів (кредина мультиплікація) – процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків. Материнський банк – український банк, серед дочірніх та (або) асоційованих компаній якого є банк та (або) інша фінансова установа та який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії. Н Номінальний ВВП (ВВПн) – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.  Норма процента – кількісне вираження відсотків як економічної категорії. Розраховується як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помноженого на 100 відсотків. Но́рма прибу́тку (англ. rate of return; rate of profit) – економічна характеристика, яка є процентним відношенням прибутку за певний період до авансованого перед початком цього періоду капіталу. О Оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, вартість якого повністю переноситься на новостворений продукт і повертається підприємству у грошовій формі після реалізації товару. Овердрафт (overdraft) – форма короткострокового кредиту в межах встановленого банком ліміту, що дозволяє здійснювати розрахунки, коли у клієнта на поточному рахунку недостатньо коштів. Обов’язкові резерви (reserve requirements) – один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком. П Політика «дешевих» грошей – грошово-фінансова політика на утримання відсоткових ставок на низькому рівні, що проводиться для стимулювання економічної діяльності шляхом зниження вартості кредитів та інвестиційного процента. По́пит платоспромо́жний – попит на товари і послуги, забезпечений коштами покупців. Показує забезпечену грошима частину потреб населення в конкретній кількості товарів і обсягах послуг певного споживчого призначення. Пасивні операції (liability-side transactions) – операції, за допомогою яких банки формують свої фінансові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій Позичальник – одержувач кредиту, позики, що приймає на себе зобов’язання, гарантує повернення отриманих коштів, оплату наданого кредиту. Позичковий капітал – це певна сума вільних грошей, які надаються їх власником у тимчасове користування іншій особі (підприємцю) для отримання відсотків. Паралельний кредит – це така організація кредитних операцій з клієнтом, при якій у них беруть участь два або більше банків, однак кожен з банків самостійно веде переговори з позичальником, а потім кредитні інститути погоджують між собою умови кредиту з тим, щоб у результаті укласти кредитний договір із загальними для всіх умовами. Поручительство (guarantee) – спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого поручитель повністю або частково бере на себе відповідальність у разі настання передбаченого випадку виконати перед кредитором зобов’язання боржника. Перманентні позички переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки тощо) в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами.  Превентивні заходи – попереджувальні. Протекційні заходи – (захисні) встановлюються для захисту вже існуючої загрозливої для банку ситуації, яка може спричинити банкрутство. Пруденційний нагляд – це система банківського нагляду, при якій головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінювання загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо. Р Рівень монетизації економіки – відношення грошової маси до обсягу ВВП або національного доходу на різних етапах еволюції економічних грошових систем. Реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах (приймається за базу), тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва. Реальний (фізичний) капітал – засоби виробництва, основний капітал. Включає в себе основні та обігові кошти. Перші використовуються в кількох виробничих циклах, другі – в одному. Ринкова кон'юнктура – це певна економічна ситуація, яка склалася на ринку нині або в якийсь обмежений відрізок часу і яка відображає реальне співвідношення попиту та пропозиції. Розстрочка – передбачає продаж товарів або послуг з відстрочкою кінцевого платежу. Операції РЕПО (repurchase agreement) – операції, що здійснюються між Національним банком України та банками з державними облігаціями України та банківськими металами. О.р. можуть здійснюватися лише з тими державними облігаціями, строк погашення яких не припадає на строк проведення операції. Реконсиляція – процедура контролю, яка полягає в ідентифікації та перевірці виконання кожного переказу за допомогою щонайменше трьох показників, визначених платіжною системою. Редисконтування (переврахування, переоблік) векселів – це кредитна операція, яка полягає у придбанні центральним банком векселів, що перебувають у портфелях комерційних банків, до настання строку платежу за ними зі знижкою (дисконтом) порівняно з номінальною сумою векселів. Ребрендинг (англ. rebranding) – активна маркетингова стратегія; включає комплекс заходів щодо зміни бренду (як компанії, так і виробленого нею товару), або його складових: назви, логотипу, слогану, візуального оформлення, зі зміною позиціювання. Ресурси комерційних банків – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні та використовуються для виконання певних операцій, їх поділяють на власні, залучені та запозичені. Розписка – документ, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми. Розкриті резерви – резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку. С Середній рівень цін – узагальнюючий показник рівня цін, який характеризує стан цін на товар за певний період. Спекулятивний попит – попит на гроші як на майно, пов'язаний з бажанням зберегти і примножити багатство, яке можна зберігати в різних видах: готівка, облігації, акції тощо. Т Темп приросту – це показник ряду динаміки, який показує на скільки відсотків змінився поточний рівень показника, порівняно з попереднім або базовим періодом. Трансакційний мотив – попит на гроші для здійснення угод (як засобу обігу). Товарно-грошові відносини – форма економічних відносин між відособленими товаровиробниками, які пов'язані між собою суспільним поділом праці. Торговий кредит – придбання в кредит товарів для поступового продажу з виплатою їх вартості та процентів найближчим часом; поширена форма короткострокових позичок, яка особливо використовується в оптовій і роздрібній торгівлі. Трастова компанія (від англ. Trust – «довіряти») – товариства, що здійснюють управління майном, грошима або цінними паперами чи правами за дорученням власника. Трастові (або довірчі) послуги – послуги професійних учасників фінансового ринку з управління майном (коштами, цінними паперами тощо) та інші послуги за дорученням і в інтересах клієнта на правах довіреної особи. Трапези́ти – міняйли, банкіри Стародавньої Греції. Більшість з них за походженням були іноземцями і рабами, які ставали вільновідпущениками, а згодом і громадянами. Транза́кція (трансакція) – це здійснення закінчених дій стосовно визначеного об'єкта, що переводить цей об'єкт з одного постійного стану в інший. Трастова компанія (від англ. Trust – «довіряти») – товариства, що здійснюють управління майном, грошима або цінними паперами чи правами за дорученням власника. Трастові (або довірчі) послуги – послуги професійних учасників фінансового ринку з управління майном (коштами, цінними паперами тощо) та інші послуги за дорученням і в інтересах клієнта на правах довіреної особи. У Учасники банку – засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку. ф Фінанси – це система певних економічних відносин, за допомогою яких у грошовій формі шляхом формування й використання спеціальних (централізованих і децентралізованих) цільових фондів у суспільстві здійснюються процеси розподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу для досягнення завдань соціально-економічного розвитку, що стоять перед суспільством. Фінансовий ризик – ризик, пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів). Фідуціарна емісія – емісія банкнот, грошових знаків, незабезпечена запасом дорогоцінних металів (в першу чергу – золото) емісійного банку. Фіска́льна полі́тика – це регулювання доходів і витрат держави. Фінансовий ризик – ризик, пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів). Функціональна департаменталізація – це процес поділу організації на окремі елементи, кожен з яких має своє чітко визначене, конкретне завдання і обов'язки. Ц Центра́льний банк – установа (здебільшого державний орган), яка регулює діяльність банків у країні, проводить монетарну (грошово-кредитну) та валютно-курсову політику держави. Ч Чек (англ. cheque) – встановлено форми грошовий (фінансовий) документ, який містить безумовне письмове розпорядження чекодавця (власника рахунку у фінансовій установі) про сплату чекотримачеві зазначеної в чеку суми. Ш Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обігу грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).
		На початок