БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Електронний підручник

Головна

Теоретичні відомості

Практичні

Глосарій

Додатки

Навчальна програма

Список використаних джерел

 

Укладач

9. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ

 

 

9.1. Класифікація операцій банків з векселями

9.2. Розрахунки векселями

9.3. Кредитні операції банків з векселями

9.4. Порядок проведення гарантійних операцій із векселями

 

 

9.1. Класифікація операцій банків з векселями

 

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно до Господарського кодексу України, Законів України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про обіг векселів в Україні”. Механізм проведення банками вексельних операцій базується також на Положенні про простий і переказний вексель (затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341), Положенні про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (затверджене Постановою Правління НБУ від 16 грудня 2002 р. № 508).

Стандартна (типова) форма вексельних бланків регламентується Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.09.2013р. № 1681.

Вексель допомагає прискорити реалізацію товарів і збільшити швидкість руху обігових коштів. Вексель – це вид кредитних грошей.

Векселі бувають двох видів:

простий (соло-вексель)

 

Соло-вексель векселедавець може передати іншій особі за допомогою спеціального напису – індосаменту, передавального напису на векселі або на іншому цін-ному папері, що засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.

 

рис

Рис.1. Вексель простий

 

переказний (тратта).

 

Переказний вексель (тратта) містить письмову вказівку векселедержателя (трасанта) особі, на яку виставлений вексель, – платнику (трасату) сплатити визначену суму грошей пред'явнику векселя або особі, вказаній у векселі (ремітенту), через визначений термін або за вимогою.

 

рис

Рис.2. Переказний вексель

 

Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Вексель є наказом боржникові (трасату) про сплату у визначений термін певної суми третій особі (див. табл. 1).

 

Вексель, у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, не має сили.

 

Таблиця 1

Обов'язкові реквізити звичайного і переказного векселів

№ з/п

Реквізити

Вид векселя

простий

переказний

1.

Найменування “вексель”

+

+

2.

Звичайна і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму

+

 

3.

Звичайна і нічим не обумовлена пропозиція сплатити визначену суму

 

+

4.

Термін платежу

+

+

5.

Місце, в якому має бути здійснено платіж

+

+

6.

Назва того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений

+

+

7.

Найменування того, хто повинен платити (платник)

 

+

8.

Дата і місце складання векселя

+

+

9.

Підпис векселедавця

+

+

 

Векселі заповнюються друкарським способом.

Сума – обов’язково цифрами і літерами. Жодні виправлення суми не допускаються. Під час виникнення суперечностей правильною вважається сума літерами.

 

Дуже важливо правильно і повністю вказати векселедержателів у простому векселі та ремітентів – у переказному векселі.

 

Якщо немає підпису векселедавця в простому векселі чи трасанта в переказному, то вексель зовсім не має силу. Підпис повинен бути від руки.

 

Простий чи переказний векселі можуть бути видані на термін:

• за пред'явленням;

• на певний час від пред'явлення;

• на певний час від складання;

• на визначений день.

 

Вексель, що містить інше призначення терміну чи послідовні терміни платежу, недійсний.

 

Операції з векселями:

1.Кредитні операції

2. Торговельні операції

3. Гарантійні операції

4. Розрахункові операції

5. Комісійні та довірчі операції

Презентація Комісійні та довірчі операції банків з векселями

6. Врахування векселів

Загальні правила документального оформлення вексельних операцій можна коротко охарактеризувати так:

• підписи на векселі від імені банку здійснюють керівник та головний бухгалтер, підписи завіряються печаткою;

• необхідно складати первинні документи за операціями (реєстри, розписки, повідомлення, доручення, заяви тощо);

• необхідно складати реєстри аналітичного обліку (журнали, відомості, картки), для хронологічного обліку відкривати щороку журнали в розрізі операцій.

 

 

9.2. Розрахунки векселями

 

Платник під час оплаті векселя може вимагати, щоб век¬сель був вруче-ний йому векселедержателем з розпискою про одержання платежу. Векселе-держатель не може відмовитись від прийняття часткового платежу, платник може вимагати відмітки про такий платіж на векселі і видачу йому про це розписки.

Індосамент учиняється на звороті векселя. Особа, котра передає вексель за індо-саментом, називається індосантом. Особа, яка одержує вексель за індоса-ментом, – індосатом. Перший індосамент, як правило, проставляється у крайній лівій частині зворотного боку векселя. Індосамент повинен містити підпис особи, котра передала вексель, і може бути іменним або бланковим. Крім підпису, може проставлятися штамп фірми. Підпис мусить бути власноручним, інший текст друкується.

 

Із змісту переказного векселя випливає, що зобов'язання за ним для трасата (платника) виникає лише з моменту прийняття ним векселя до оплати (акцепту). Виходячи із цього, одержувачі грошей за векселем можуть завчасно до початку терміну платежу з'ясувати ставлення платника щодо оплати векселя. Цього буде досягнуто пред'явленням векселя трасату з умо-вою його акцептування.

 

Пред'явлення векселя до акцепту може бути здійснено в будь-який час, починаючи з дня його видачі і закін-чуючи моментом настання терміну платежу.

Акцепт, звичайно, надписується в лівій частині лицьового боку векселя і виражається словом “акцептований; прийнято; заплачу” і обов'язковим є підпис платника.

 

Усі примірники векселя мають однакову вексельну силу: у разі оплати одного із них – усі інші втрачають силу.

 

Якщо після настання терміну платежу боржник першого порядку не оплачує векселі, векселедержатель повинен здійснити протест, тобто офіційно засвідчити факт відмови від оплати. Неоплачений вексель подається в нотаріальну контору за місце-знаходженням платника наступного дня після настання дати платежу.

Векселі передаються до протесту разом з описом, в якому вказуються:

• чітка назва й адреси векселедавців;

• термін платежу цих векселів;

• суми векселів;

• чітке найменування всіх індосантів та їхні адреси;

• причини протесту, тобто неплатежу за векселем;

• назва банку або юридичної особи, від імені яких повинен бути здійснений протест.

Розрахункові операції банків з векселями поділяються на: операції з оформлення заборгованості векселями та суто розрахункові вексельні опе-рації.

До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

акцептація переказних векселів банками, виданих на банк його кредитором;

• видача простих векселів банком своєму кредиторові.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком належать:

• видача банком переказних векселів на боржника банку і акцептація векселів боржником;

• видача боржником банку простих векселів на користь банку.

Борг може бути оформлений векселями як повністю, так і частково, на номінальну суму векселя можуть також нараховуватися проценти згідно з чинним законодавством про вексельний обіг.

Суто розрахункові вексельні операції банків включають:

• здійснення вексельних платежів на користь кредитора банку;

• здійснення  вексельних  платежів боржником на користь банку.

До комісійних операцій з векселями слід зарахувати:

інкасування векселів

оплата векселів, де банк виступає особливим платником – доміциліатом.

Операції з інкасування векселів банк здійснює від свого імені, але за рахунок і в інтересах клієнта

Рис. 3. Дії банку під час виконання інкасових операцій

 

1 – векселедержатель доручає банку одержати платіж за векселем;2 – видається квитанція про прийом векселя на інкасо;3 – платника повідомляють про прийом векселя на інкасо (платник обслуговується у тому ж банку); 4 – вексель пред'являється до оплати; 5 – вексель погашається; 6 – погашений вексель повертається з розпискою про платіж; 7 – валюта векселя зараховується на поточний рахунок векселедержателя; 8 – ремітент повідомляє про здійснення операції; 9 – виплачується комісійна винагорода; 10 – векселедавець відмовляється від платежу; 11 – вексель пред'являється до протесту нотаріусу; 12 – здійснюється опротестування; 13 – опротестований вексель повертається з актом протесту до банку; 14 – векселедержатель повідомляється про опротестування векселя; 15 – опротестований вексель повертається разом з актом протесту векселедержателю.

 

Доручення банку на оплату векселя можуть передавати векселедавці. Призначення платником за векселем будь-якої третьої особи називається до-міциляцією, а такі векселі – доміцильованими. Зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є слова на ли-цьовому боці векселя. Банк у цьому випадку на противагу інкасуванню век-селів є не одержувачем платежу, а стає платником.

Виступаючи як доміциліат, банк не ризикує, оскільки він оплачує век-сель лише в тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або якщо платник має на своєму поточному рахунку в банку достатньо коштів, і уповноважує банк списати зі свого рахунку суму, необхідну для оплати векселя. У іншому випадку банк відмовляє в платежу і вексель опротестовується у звичайному порядку проти векселедавця. Схема доміцилювання векселів зображено на рис. 4.

За доміцилювання векселів банки одержують дохід у вигляді комісійної винагороди.

Рис. 4. Схема доміцилювання векселів

1. Банк укладає зі своїм клієнтом-векселедавцем договір на доміцилювання векселів.

Однією з важливих передумов того, щоб банк узяв на себе функції доміциліанта, є розрахунково-касове обслуговування платника в цьому банку.

2. Платник надає в розпорядження банку необхідні кошти (наявність рахунку або завчасне внесення потрібної суми відповідно до боргу за векселем).

3. Векселедержатель подає вексель на оплату (безпосередньо або через свій банк за наявності договору про інкасування векселів) доміциліанту, зазначеному у векселі.

На доміцильованому векселі має бути запис про те, що його повинна оплатити третя особа за місцем проживання платника або в іншому місці. Такий запис робить векселедавець.

4. Відповідно до векселя банк-доміциліант списує кошти з рахунку свого клієнта-платника.

5. Кошти перераховують векселеотримувачеві.

Переваги доміцилювання векселів:

• векселеотримувач має додаткову гарантію платежу;

• розрахунки прискорюються завдяки міжбанківським зв'язкам;

• платник за векселем не має потреби стежити за процедурою оплати векселів.

Розглянемо документообіг при розрахунках переказним векселем (рис. 5).

Рис. 5. Документообіг під час розрахунків переказними векселями (траттами)

1 – вексель (тратта) передається трасату; 2 – трасат акцептує вексель і повертає трасанту; 3 – трасант переказує вексель ремітенту; 4.1 – вексель з індосаментом передається індосату; 4.2; 5 – вексель передається банку для інкасування; 6 – вексель передається до оплати трасату.

 

Переказний вексель виписує і підписує боржник постачальника (трасант). Вексель є наказом боржникові (трасату) про сплату у визначений тер-мін певної суми третій особі, у нашому прикладі – фірмі постачальнику-ремітентові. Фірма-трасант відправляє фірмі-трасату разом з товаром виста-влений на неї вексель.

Трасат повинен акцептувати (підписати) вексель. Підписавши вексель, платник-трасат тим самим зобов'язується своєчасно сплатити свій борг. Акцептований вексель пересилається фірмі-трасанту.

Фірма-трасант переказує век-сель фірмі-ремітенту. Це означає, що в кінцевому підсумку фірма-платник повинна заплатити згідно з векселем фір-мі постачаль¬нику, обходячи безпосередньо свого кредитора – фірму-трасанта.

Власник векселя-ремітента замість грошей використовує вексель протягом строку його дії для погашення власних боргових зобов'язань. Наприклад, фірма-ремітент заборгувала фірмі-індосату. На зворотному боці векселя оформляється індосамент фірми-ремітента про передачу прав за векселем до фірми-індосата. Фірма-індосат може подати вексель своїм кредиторам і т. д.

Фірма-ремітент (або індосат) – власник переказного векселя повинна подати вексель у визначений строк до оплати і, у разі платежу, вексель погашається, виключається з подальшого обігу.

 

 

9.3. Кредитні операції банків з векселями

 

Комерційний кредит є основою під час формування кредитних  відно-син ринкової цивілізованої держави.

 

Комерційний кредит – це відтермінування платежу за реалізовані товари або послуги одного підприємця іншому, це кредит у товарній формі, наданий продавцем покупцю.

 

Інструментом цього кредиту є комерційний вексель, у номінальну вартість якого входить ціна товару чи послуги та проценти за наданий кредит.

 

Об'єктами комерційного кредиту виступають товарний капітал і порт-фель послуг, суб'єктами – агенти товарної угоди: постачальник (кредитор), платник (позичальник).

 

Комерційний кредит пришвидшує збут товарів, скорочує перебування капіталу в товарній формі, прискорює рух обігових коштів та процес виробничого відтворення.

Комерційний кредит пришвидшує збут товарів, скорочує перебування капіталу в товарній формі, прискорює рух обігових коштів та процес виробничого відтворення.

Кредитні операції банків з векселями поділяються на:

активні:

- врахування векселів (прийом до дисконту);

- надання кредитів під заставу векселів;

пасивні (рефінансування кредитних, активних, гарантійних і розрахункових операцій):

- переврахування придбаних векселів;

- одержання кредитів під заставу векселів.

До гарантійних операцій з векселями належать:

авалювання векселів ;

• видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

 

Банки приймають до врахування тільки комерційні векселі, основані на товарних угодах.

 

Банківський кредит у вигляді врахування векселів – короткостроковий не більше ніж на 90 днів.

Власник векселів подає банкові заяву на здійснення відповідної операції та оформлення реєстрів векселів, прийнятих до врахування, у двох примірниках, що мають уніфіковану форму. Векселі розміщуються в реєстрах за термінами платежу та місцем їх походження.

Працівники кредитного (дисконтного) відділу опрацювання банку перевіряють записи в реєстрах з реквізитами врахованих векселів, поданих ве-кселів, а також наявність на векселях іменного індосаменту на користь банку, повноту сплати вексельного мита, достовірність підписів на векселях (простий вексель повинен мати хоча б два підписи – векселедавця та індосамент векселедержателя, переказний вексель – три підписи: векселедавця, акцепти і її ремітенти).

Прийняті векселі реєструються ще в спеціальній Книзі обліку векселів. На лицьовому боці кожного векселя проставляється відповідний реєстраційний номер, цей же номер записується і в поданих реєстрах. Пред'явникові векселя видається розписка про одержання векселів.

Реєстри розглядає керівник банку і за наявності кредитних ресурсів та встановленого ліміту кредитування надає дозвіл на врахування векселів. Після цього укладається договір про врахування векселів. Договір може укладатись на певний строк (генеральна угода) або на кожний окремий випадок.

Сума векселя мінус дисконт перераховується векселепред'явникові на його поточний рахунок або банк оплачує цією сумою його кредиторську заборгованість, але за умови подання підтверджуючих документів. У цьому випадку банк перераховує кошти на поточний рахунок відповідного кредитора.

Після опрацювання векселі зберігаються в сховищі: місцеві – до їх викупу або опротестування; з інших населених пунктів – до відправлення в банк за місцем платежу при описах на кожний вексель (в описах вказуються номер, строк, сума векселів, найменування векселедавця і векселепред'явника).

Про векселі, прийняті до врахування, векселедавцям та акцептантам надсилають спеціальні повідомлення. Отримавши повідомлення, векселедавець (акцептант) повертає банкові суму векселя згідно з установленим терміном оплати.

 

Сума дисконту розраховується на основі процентної ставки врахуван-ня векселів, яка залежить від рівня облікової ставки Національного банку, рівня процентних ставок на ринку грошових капіталів, фінансового стану банку, якості векселя і платоспроможності позичальника.

 

Розраховувати суму дисконту можна за формулою

де  D – сума дисконту;

S – номінальна сума векселя;

d – дисконтна ставка;

п1 – кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем.

Із пред'явників векселів, що будуть оплачуватись в інших банках, стягуються порто (поштово-телеграфні витрати) і дамно (комісійні банку за інкасування іногородніх векселів). Якщо в тексті векселя передбачено нарахування процентів на номінальну суму, то сума, що виплачується пред'явникові векселя, обчислюється за формулою

 

 

де Р – сума, що виплачується пред'явникові за врахований вексель;

S – номінальна сума векселя;

і – процентна ставка, за якою нараховуються проценти на суму векселя;

d – дисконтна ставка, за якою нараховується дисконт на користь банку;

v – процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р – сума порто;

п – кількість днів року;

п1 – кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем;

п2 – кількість днів від дня, з якого нараховуються проценти на номінальну суму векселя, до дня платежу із векселем.

Для своєчасного одержання платежу за врахованими векселями кредитний відділ веде контроль за термінами настання платежів. Для цього на кожне число місяця оформляються відомості в 2-х примірниках, на яких відображені дані про векселі, що будуть оплачені того ж дня, відомості звіряються з векселями, що зберігаються в сховищі, один примірник відомості направляється в операційний відділ, другий залишається в кредитному відділі (рис. 6).

 

Відомість

векселів, врахованих (переврахованих),

прийнятих під заставу (перезаставу) із строком оплати

на   ______________20__ р.

 

векселів

Найменування

Сума векселів

Відмітка опервідділу про оплату векселів

Примітка

За даними

податкової адміністрації

 

 

векселедавців

пред'явників

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6. Форма відображення даних про векселі

 

Оплата векселів здійснюється безготівковим шляхом згідно з прийня-тою в Україні формою розрахунків.

 

Неоплачений у день строку платежу вексель банк наступного дня до 12 години передає нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування разом з описом, в якому є всі відмітки про осіб, котрі мають зобов'язання за цим век-селем, вказана причина опротестування тощо.

Опротестований вексель з відповідним написом про опротестування повертається в банк, останній подає вимогу векселепред'явникові про оплату векселя терміном від трьох до семи днів.

Дії банку за операціями з урахування векселів подано схематично (див. рис. 7 і 8).

До різновидів врахування векселів належать безоборотне врахування і врахування з реверсом. Під час безоборотного врахування пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, про що проставляється застереження в індосаменті. Врахування з реверсом передбачає ситуацію, коли пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання, що він викупить враховані векселі до настання строку їх оплати та/або за настан-ня/ненастанні певних обставин. Із технічного боку ця операція подібна до операцій репо, тобто платіж за векселем тут здійснює не платник, а пред'явник векселя.

 

Рис. 7. Врахування векселів з погашенням у банку

1 – пред'явлення векселя до врахування.

2 – платіж за векселем мінус дисконтна сума.

3 – опрацювання векселя в банку.

4 – пред'явлення векселя до платежу.

5 – погашення векселя, оплата.

Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюються на загальних принципах банківського кредитування, цей кредит можна віднести до розряду ломбардного.

Кредит під заставу векселів має кілька характерних рис, відмінних від врахування векселів:

• під час кредитування під заставу векселів банк не є власником цінних паперів;

• під час врахування векселів клієнт одержує суму відразу ж, при кредитуванні під заставу – за необхідністю;

• доходи за користування кредитом стягуються згідно з угодою, а не одноразово, як при врахуванні.

Кредити під заставу векселів поділяються на строкові або до запитання (онкольні).

 

Векселі приймаються як забезпечення спеціального кредитного рахунку не на їх повну вартість, а на 60 – 90 % їх номінальної вартості, залежно від кредитоспроможності клієнта і надійності векселів.

Рис. 8. Опрацювання векселя, прийнятого до врахування

1 – пред'явлення векселя до врахування.

2 – платіж за векселем мінус дисконтна сума.

3 – опрацювання векселя в банку.

4 – пред'явлення векселя до платежу.

5 – відмова від платежу.

6 – пред'явлення векселя до протесту.

7 – видача нотаріусом квитанції про прийом векселя до протесту.

8 – здійснення протесту.

9 – повернення опротестованого векселя банку.

10 – повідомлення банком про здійснення протесту.

11 – пред'явлення вимоги про оплату векселя в порядку регресу до пред'явника вексе-ля.

12 – відмова під платежу векселепред'явником.

13 – припинення кредитування векселепред'явника.

14 – шпон до суду про примусове стягнення боргу.

15 – рішення суду про примусове стягнення боргу.

16 – беззаперечне стягнення боргу.

 

Кредит під заставу векселів – короткостроковий і триває не більше, одного року.

 

Для оформлення кредиту подається офіційна заява, договір застави векселів і всі ті ж документи, що й при врахуванні векселів і за будь-якого кредитування. У договорі застави обумовлюють порядок подання, зберігання та реалізації векселів. Вексель на зберігання може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банк має право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме в нього. На векселях пред'явник зобов'язаний виконати заставний або іменний, чи бланковий, індосамент. Вид індосаменту встановлюється договором застави. За заставним індосаментом банку передаються такі права:

• пред'явлення до платежу та одержання платежу за векселем;

• здійснення протесту за несплати векселя;

• звернення з позовом до суду до зобов'язаних за векселем осіб.

 

За кредит під заставу векселів банку сплачуються проценти та всі інші витрати у вигляді комісійних.

 

Кредит під перезаставу векселів надається на строк не більше, ніж 30 днів і в розмірі не більше 50 – 70% номінальної вартості векселів. Плата за цей кредит встановлюється більша від чинної на момент видачі кредиту облі-кової ставки Національного банку.

 

Пролонгація строку повернення кредиту, наданого під заставу придбаних векселів, не допускається.

 

 

9.4. Порядок проведення гарантійних операцій із векселями

 

Гарантування оплати векселів полягає в наданні банком гарантії забезпечення платежу за будь-яку із зобов’язаних за векселем осіб. За своїм змістом, надання гарантії щодо забезпечення оплати векселів є операцією стра-хування ризику несплати визначеної суми зобов’язаною за векселем особою.

Гарантування оплати векселів є також формою кредитування банком суб’єкта господарювання і здійснюється на загальних принципах кредитування, але за дорученням і за рахунок клієнта-позичальника.

Гарантія платежу за векселем може надаватися шляхом:

авалювання векселя;

• письмової гарантії щодо забезпечення оплати векселя на  першу вимогу векселедержателя.

Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Векселі, прийняті до авалю, мусять мати або визначений строк платежу, або бути датовізо-векселями (дато – це погашення векселя у певний час від складання, візо – у певний час від пред'явлення).

Аваль оформляється як напис на лицьовому боці векселя “Вважати за аваль”, “Як аваліст за (назва особи, за яку наданий аваль) ”, завірений банком.

Якщо особа, за яку наданий аваль, не зазначена, то вважається, що аваль наданий за трасанта.

Для авалювання до банку подають заяву, реєстр векселів, документи, що характеризують фінансовий стан особи – пред'явника векселів, договір, що підтверджує їх комерційний характер.

Банком рекомендується встановлювати ліміти з авалювання векселів щодо кожного платника і пред'явника за векселем.

Кредитування у формі авалю здійснюється на підставі укладеного договору про аваль, а на кожному реєстрі векселів розраховується сума нарахувань, які міг сплатити позичальник.

Сума, яка підлягає нарахуванню на користь банку як плата за надання авального кредиту, розраховується на підставі процентної ставки банку за цю операцію, сюди можна врахувати ще комісійні, дамно і порто.

Векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста в таких випадках:

• за настання строку платежу, якщо вексель не оплачений акцептантом;

• до настання строку платежу, якщо матиме місце відмова здійснення акцепту чи в разі банкрутства акцептанта чи трасанта.

Банк зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він надав аваль, у таких випадках:

• якщо є відмова платника від платежу або акцепту;

• якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі оголошення трасанта банкрутом.

Кошти за авальованим векселем перераховуються банком на поточний рахунок векселедержателя.

Особа, яка одержала платіж, має надати про це банкові розписку. Відшкодування коштів за авальованим і оплаченим векселем банк може одержати шляхом оплати векселя платником, переврахування векселя, продажу век-селя тощо.

Гарантія на забезпечення оплати векселів має бути складена в письмовій формі. Платіж здійснюється проти пред'явлення письмової вимоги платежу.

У гарантії банку повинні міститись такі реквізити:

• повне найменування банку-гаранта;

• безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;

• сума гарантії;

• місце видачі гарантії;

• повне найменування позичальника (особи, від імені якої надається гарантія);

• повне найменування бенефіціара;

• посилання на угоду, на підставі якої видано гарантію;

• строк платежу;

• застереження про витрати.

Різновидом гарантійної послуги банку є надання акцептного кредиту векселедавцю. Кредитна угода оформляється з використанням переказного векселя. Юридична особа (клієнт банку) подає вексель до банку, останній його акцептує з умовою, що до настання строку платежу за векселем клієнт внесе в банк суму, необхідну для погашення векселя. Позичальник (векселе-давець) може використати акцептований вексель як платіжний засіб, оплатити послуги та товари, оплатити свої зобов'язання перед іншими кредитора-ми, подати його до врахування в інший банк.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1.    Чим відрізняється простий вексель від переказного?

2.    Перерахуйте реквізити звичайного і переказного векселів.

3.    Які правила оформлення векселів ви можете назвати?

4.    У яких випадках вексель опротестовується?

5.    Поясніть, що таке індосамент. Які види індосаменту ви знаєте?

6.    Як оформляється акцепт векселя?

7.    Поясніть дії банку при інкасуванні і доміциляції векселя.

8. У чому принципова різниця між операціями з інкасування векселів і доміциляцією?

9. Які розрахункові операції з векселями проводять банки?

10. Для чого використовується аваль векселя?

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема