|
|
ТЕХНОЛОГІЯ
ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА I частина Електронний
посібник |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
2. ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
2.12. Кукурудза 2.12.1. Господарське значення культури 2.12.2. Ботанічна характеристика 2.12.4. Сучасні сорти, гібриди кукурудзи 2.12.5. Біологічні особливості культури 2.12.6. Сучасні енергоощадні технології
вирощування кукурудзи 2.12.1. Господарське значення культури Кукурудза є однією
з найбільших високопродуктивних серед злакових культур універсального
призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного
використання. Кормове значення. Найбільш цінний корм – зерно кукурудзи, яке містить 9–12%
білків, 65–70% вуглеводів, 4–8% олії, 1,5% мінеральних речовин. У 100 кг його
міститься 134 корм. од., до 8 кг перетравного протеїну. У вигляді кормового
борошна, висівок воно добре перетравлюється і засвоюється організмом тварин.
При годівлі свиней особливо ціняться жовті зерна кукурудзи, в 1 кг якої
міститься від 3,2 до 9 мг каротину, або провітаміну.
Із стебел кукурудзи готують силос. Кукурудза займає важливе місце в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи,
каротин. Для згодовування тваринам придатні також подрібнена маса сухих
стебел, листків та обгорток качанів, яку здобрюють кормовою мелясою і сіллю,
або силосують з буряковою гичкою чи з гарбузами. Стрижні качанів разом із
зерном у вигляді борошна використовують як компонент комбікормів. Щоб збалансувати
раціон протеїном, тваринам згодовують кукурудзу у суміші з бобовими кормовими культурами, в
яких на 1 корм. од. припадає 130–250 г перетравного протеїну з достатньою
кількістю незамінних амінокислот. Продовольче значення. З давніх часів
людина використовує кукурудзу як продовольчу культуру. У багатьох країнах
світу (Китай, Індія, Україна, Грузія) із зерна кукурудзи виготовляють різні
традиційні національні страви: у Молдові, Закарпатті і на півдні України –
смачну мамалигу, в Грузії – мчаді та ін.
Кукурудзяне борошно
використовують у кондитерській промисловості – для виготовлення бісквітів, печива, запіканок. Із зерна виробляють харчові
пластівці, повітряну
кукурудзу, крупу. Технічне значення. Із зерна
виробляють крохмаль, сирок, цукор, мед. Із зародків зерна добувають рослинну
олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й має
лікувальні властивості: містить лецетин, який знижує вміст холестерин у крові
і запобігає атеросклерозу. Зерно кукурудзи використовують для виробництва
різних прохолодних напоїв, піностійких сортів пива,
етилового спирту, гліцерину, органічних кислот та ін. Зі стебел та стрижнів
качанів виробляють папір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт та ін.
Із стовпчиків маточок незрілих
качанів готують відвари, які вживають при гострих захворюваннях і хронічних запаленнях
печінки, нирок та сечового міхура. Підраховано, що з кукурудзи виготовляють
понад 300 різних виробів, значна частина
яких у свою чергу є сировиною для виготовлення іншої продукції. Кукурудза – одна
з давніх землеробських культур. Її історія як землеробської культури налічує
близько 4500 років, а вік – 60 тис. років. Батьківщиною кукурудзи вважають райони Центральної і Південної Америки. Кукурудза за часів нашої
незалежності повністю виправдала своє почесне звання королеви полів, оскільки
в балансі виробництва зерна посіла домінуюче місце і становить 40–50%. Своєї
ваги та авторитету в рослинницькій галузі набирала дуже стрімко. З 2005 року
вона збільшила свої основні виробничі параметри в рази: площі виросли з 1 млн
660 га до 4,5 млн у нинішньому сезоні, валовий збір із 7,2 млн до 26 млн т
(2016), а в 2013-му наші аграрії одержали 30 млн т зерна качанистої. Поки що
ця галузь перебуває під впливом загальносвітового тренду, згідно з яким площі
під кукурудзою збільшуються – за 2016 на 2%, в Україні – на 1,4%. Посівні площі
кукурудзи за останні роки в світовому виробництві збільшилися до 162 млн. га.
За останні п’ять років, в Україні збільшилася до 4,5 млн. га , а урожайність – до 6,6 т/га. 2.12.2. Ботанічна характеристика Кукурудза (Zea mays L.) належить до родини
тонконогових, проте за своїми біологічними
особливостями значно відрізняється від інших злакових культур. Коренева система кукурудзи мичкувата і сильнорозвинена.
Корені розміщуються переважно в орному шарі ґрунту, але окремі досягають
глибини 2–2,5 м. З підземних вузлів кукурудзи розвиваються первинні і
вторинні корені. Утворюються в неї також повітряні надземні корені, які,
заглиблюючись у ґрунт, збільшують стійкість рослин проти вилягання. Стебло кукурудзи пряме,
міцне, заповнене серцевиною. Висота стебла коливається від 70 см (у
ранньостиглих сортів) до 4–5 м (у пізньостиглих). На стеблі кукурудзи залежно
від сорту утворюється від 8 – до 40 листків. У період закінчення цвітіння
ріст стебла припиняється. Листки
кукурудзи широкі, довгі, цільнокраї, розміщені з протилежних боків стебла.
Пластинка листка цільна, з хвилястими краями, що надає йому гнучкості,
збільшує його асиміляційну поверхню. Зверху пластинка опушена, що захищає
рослину від надмірного випаровування води. З верхнього боку пластинки чітко
виражена центральна жилка, паралельно до якої розміщені бокові жилки. Крім
поздовжнього, є поперечне жилкування. Піхва листка щільно обхоплює міжвузля
стебла, захищаючи його від пошкодження і надаючи міцності. Суцвіття. Квітки роздільностатеві, зібрані в суцвіття. На верхівці стебла
утворюється чоловіче тичинкове суцвіття – волоть,
що складається з центральної осі і розлогих колосоподібних гілочок, кількість
яких коливається від 2 до 24 і більше. Маточкові суцвіття – початки (качани) розвиваються в пазухах листків.
Качан – сильно потовщена вісь-стрижень, на якій паралельними рядами сидять
жіночі колоски. Пилок волоті, потрапляючи на нитки качана, проростає через
2–4 години, через 40–70 годин відбувається запліднення, повне – через 50–60. Кукурудза – перехреснозапильна
рослина. Пилок її вітер може переносити на відстань до 200–300 м. Плід-зернівка. Залежно від групи і сорту (гібрида) зернівка буває білого, кремового,
жовтого, оранжевого, червоного забарвлення. Маса 1000
насінин сортів і гібридів становить 200–300
г.
Рис. 317. Морфологічна
будова рослин кукурудзи Вид (Zea
mays L.) поділяють на групи або підвиди, які
різняться між собою за будовою та конституцією зерна.
Рис. 318. Підвиди кукурудзи Зубоподібна кукурудза (Z. m. indentata) має видовжене зерно із
западиною на верхівці, що надає йому схожості із зубом. Рогоподібний ендосперм розміщений по боках, а
борошнистий заповнює центральну частину і верхівку зернини. При
висиханні зернини крохмалиста верхівка зморщується і витягується в середину.
У зерні міститься 68–76% крохмалю, 8–13,5% білків. Зубоподібна кукурудза досить
поширена і представлена середньо- і пізньостиглими формами. Кремениста кукурудза (Z. m. Induata). Зерно округле, тверде, рогоподібне, лише
посередині борошнисте. Сорти цієї групи утворюють багато пасинків,
здебільшого скоростиглих, з підвищеним вмістом білка в зерні. За будовою
зерна ця група займає проміжне становище між крохмалистою і розлусною. Вміст крохмалю в зерні становить 68–76, білків
– 7,7–14,8%. Вирощують переважно на зерно, для кормових і продовольчих цілей.
Цей вид кукурудзи дуже поширений в Україні, особливо серед місцевих та
селекційних скоростиглих сортів. Крохмалиста кукурудза (Z. m. Amylacea). Зерно велике, округле. Ендосперм нещільний, борошнистий,
у зв’язку з чим легко зволожується від водяних парів повітря, що сприяє
пошкодженню рослин хворобами. Під оболонкою залягає дуже тонкий рогоподібний шар.
Крохмалисті зерна округлі. Проміжки між ними слабко виповнені протеїном.
Величина та форма зернівок і качанів бувають дуже різноманітними. Дуже варіює
також забарвлення квіткових плівок. Вміст крохмалю в зерні високий –
71,5–82,7%. Кукурудзу цього підвиду найчастіше використовують у
крохмале-патоковій промисловості. Розлусна кукурудза (Z. m. Everta). Відомі дві форми її: перлова, з
округлою верхівкою зерна, і рисова – із загостреною. Зерно блискуче, рогоподібне, дрібне. Мінімальна вага 1000 зерен становить
35– Цукрова кукурудза (Z. m/ saccaharata). Зерно у цукрової кукурудзи
зморшкувате, майже
повністю заповнене прозорим рогоподібним ендоспермом.
Зморшкуватість зерна зумовлюється тим, що ендосперм містить мало крохмалю і
складається в основному з декстрину – проміжної форми між крохмалем і цукром.
У фазі молочно-воскової стиглості зерно сортів цієї групи містить у собі
15–18% цукру. Характерною особливістю її є багатостеблість
і скоростиглість. Використовується в консервній промисловості. Крохмалисто-цукрова кукурудза (Z. m. amyle saccarata).
Зернівка її у
верхній частині зморшкувата, як у цукрової, а нижня частина борошниста, як у
крохмалистої. Цінна для споживання. Воскоподібна
кукурудза (Z. m. Ceratina). Зовнішнім видом схожа на кременисту, але
ендосперм її нагадує віск. Основний полісахарид зернівки –
декстрин, тому при реакції на йод ендосперм забарвлюється не в
синьо-фіолетовий, а в червоно-білий колір. Плівчаста кукурудза (Z. m. Tunicata). Не культивують. Цей підвид
має дуже розвинені колоскові луски, які повністю закривають зерно.
Господарського значення не має. 2.12.4. Сучасні сорти, гібриди кукурудзи В Україні
переважають посіви гібридів кукурудзи, які за врожайністю зерна й зеленої
маси значно перевищують сортові. Це пов’язано з явищем гетерозису, яке
виявляється у високій життєздатності гібридних рослин у першому поколінні.
Розрізняють гібриди: сортолінійні – отримані
схрещуванням сорту та самозапильної лінії; прості лінійні
– схрещуванням двох самозапильних ліній; подвійні міжлінійні
– схрещуванням двох простих міжлінійних гібридів; трилінійні
– схрещуванням простого міжлінійного гібрида й
лінії; п’ятилінійні
– схрещуванням трилінійного і
простого міжлінійного гібридів. За тривалістю
вегетаційного періоду гібриди й сорти кукурудзи поділяються на ранньостиглі,
середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі з вегетаційним
періодом відповідно 90–100, 105–115, 115–120, 120–130 і 135–140 днів. Гібриди кукурудзи компанії
"Маїс" в ТОВ "Жахнівка До Державного реєстру сортів рослин,
придатних для поширення в Україні, у 2016 році було внесено 621 гібрид
кукурудзи, з яких 231 – української селекції. Компанія Монсанто
сьогодні у своєму портфоліо нараховує 30 гібридів різних груп стиглості з
різними властивостями і характеристиками. Рекомендуємо вирощувати ДКС 2790,
ДКС 2787, ДКС 3014, ДКС 2960, ДКС 3511, ДКС 4590. Сучасні гібриди Євралі-Семенс (Франція). Дельфін (ФАО 190), Сіріус (ФАО
200), ЕС Зізу (ФАО 210), ЕС Лаймс
(ФАО 210), Верітіс (ФАО 210), ЕС Кокпіт (220), ЕС Палаццо (ФАО 220), ЕС Епілог (ФАО 220),
ЕС Бомбастік (ФАО 230), ЕС Бітл
(ФАО 240), ЕС Конгресс (ФАО 250), Сплендіс (ФАО 250), ЕС Конкорд
(ФАО 250), ЕС Паролі (ФАО 260), ЕС Олімпус (ФАО 270),
ЕС Сігма (ФАО 280). Останніми роками
велика увага надавалася створенню ранньостиглих та середньоранніх гібридів.
Такі гібриди мають короткий вегетаційний період, їхнє зерно містить менше
вологи, що дає можливість значно знизити енерговитрати на збирання й доробку
зерна на насіння. Аналіз результатів
державного сортовипробовування і виробничої
перевірки у різних зонах України свідчить, що сучасні гібриди вітчизняної
селекції мають високий потенціал урожайності – 50–60 ц/га, а в умовах
зрошення – 80–120 ц/га зерна. Серед нових,
зареєстрованих у 2015–2016 роках гібридів, що відзначаються високою
продуктивністю, слід виділити: Фірми Syngenta – Неріса, Делітон, НК Фалькон, СИ Енігма, СИ Новатоп, СИ Феномен,
СИ Ротанго; Фірми RWS – Каньонс, КВС 2323, Кінесс, Роналдініо, Богатир; Компанії Маїс –
ДМС Лорд, Ізяслав 220 МВ, ДМС Супер, ДМС Гроно, ДМС Тренд; ТОВ «Селекта» – Корунд, Ладога, Зернослав,
Форвард, Полтава, Орлан; ДУ «Інститут
сільськогосподарської степової зони НААН України» – ДН Синевір, ДН Зоряна, ДН
Галатея, ДБ Хотин, ДН Пивиха; Інститут рослинництва ім. В.Я.
Юр’єва – Русич, Світанок МВ, Подих МВ, Сузір’я МВ, Серпанок, Етюд МВ. 2.12.5. Біологічні особливості культури «Виробництво насіння
кукурудзи. Сингента»
Рис. 319. Вимоги
кукурудзи до умов вирощування Вимоги до тепла. Як і всі
хліба другої групи, кукурудза належить до теплолюбних рослин. Мінімальна
температура проростання насіння кукурудзи становить 8°С,
дружні сходи з’являються при 10–12°С. За
низької температури сходи з’являються повільно, нерівномірно, багато
проростків гине. Сходи кукурудзи, як правило, гинуть при мінус 3°С. У фазі 2–3 листків рослини переносять
приморозки до мінус 3–4°С. Від сівби до
викидання волотей оптимальна температура 20–25°С.
При 14–15°С ріст рослин сповільнюється, а
при 10°С вони не ростуть. Високі температури
кукурудза витримує добре, але коли вони в період викидання волотей і з’явлення
стовпчиків качанів перевищують 30–35°С,
різко порушуються процеси цвітіння і запліднення рослин. Вимоги до вологи. Кукурудза –
посухостійка культура, у різних фазах розвитку потребує неоднакової кількості вологи. Транспіраційний
коефіцієнт у неї в середньому 246 (174–406). На кукурудзу негативно діє
надмірна вологість ґрунту, зокрема близьке залягання ґрунтових вод. За
надмірної кількості опадів у період достигання та збирання кукурудзи качани
ушкоджуються грибковими хворобами, внаслідок чого також знижується врожай і
погіршується якість зерна. Вимоги до світла. Кукурудза належить до рослин короткого дня (світлового), вона світлолюбна. Навіть незначне затінення молодих
рослин спричинює витягування і пожовтіння їх, що негативно діє на
продуктивність посіву. Тому для вирощування високих врожаїв важливе значення
має оптимальна густота посівів, боротьба з бур’янами протягом вегетації. Вимоги до ґрунтів та поживних речовин. Кукурудзу можна вирощувати на всіх ґрунтах, крім
заболочених з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Добре росте вона на
ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією (рН 6–7).
Найбільш придатні для неї чорноземні,
темно-каштанові та темно-сірі середнього механічного складу ґрунти. Особливості росту і розвитку. Розрізняють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го
листка, кущення, вихід у трубку (11–13-й листок), викидання волотей,
цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної
стиглості.
Рис. 320. Фенологічні фази росту кукурудзи 2.12.6. Сучасні енергоощадні технології вирощування кукурудзи Інтенсивна технологія включає: 1. Розміщення по
кращих попередниках. 2. Використання набору різних за
скоростиглістю високопродуктивних гібридів інтенсивного типу. 3. Ресурсоощадні системи
обробітку ґрунту. Скорочення кількості обробітків за рахунок застосування
високоефективних гербіцидів. 4. Забезпечення
рослин елементами живлення під запрограмований урожай. 5. Інтегрована
система захисту рослин від шкідливих організмів. 6. Висока
технологічна дисципліна. 7. Потокове
виконання всіх робіт в оптимальні строки. Місце в сівозміні
Основний обробіток грунту
Визначаючі
системи чи способи обробітку ґрунту під кукурудзу, необхідно враховувати тип
ґрунту, погодно-кліматичні умови, рельєф місцевості, попередники та ступінь забур’яненості
поля. Окрім
цього, кукурудза, як відомо, має розвинену кореневу систему, що розвивається
рівномірно у всіх напрямках і локалізується в основному у шарі ґрунту 30–60
см, тому потребує за можливості глибокого обробітку ґрунту. В
Степу і в районах нестійкого та недостатнього зволоження Лісостепу головним
завданням основного обробітку є створення умов для максимального накопичення
і збереження вологи в ґрунті та знищення бур’янів. У цих зонах кукурудзу на
зерно розміщують насамперед після озимих по чистих і зайнятих парах,
зернобобових, а також після просапних культур.
Строки
і технологія обробітку ґрунту визначається також часом збирання попередника. У різних ґрунтово-кліматичних зонах України під
кукурудзу застосовують осінній диференційований
обробіток ґрунту, тобто полицевий (оранка) та безполицевий
(чизельний, плоскорізний, комбінований) способи обробітку.
Під кукурудзу не слід проводити весняний обробіток ґрунту, адже це явище
призводить до зневоднення орного шару, погіршення агрофізичного стану,
особливо в степовій зоні, що в результаті провокує суттєву втрату зерна. Система
основного обробітку під кукурудзу після культур суцільної сівби (пшениця
озима, ячмінь, горох) на рівнині включає лущення стерні та зяблеву оранку.
Лущення сприяє очищенню поля від бур’янів і ефективній боротьбі зі
шкідниками. Його проводять вслід за збиранням попередника дисковими
лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 8–10 см, а краще важкими тандемними двослідними
дисковими боронами (БДВ-7, БДП-6,3, БГР-4,2 «Солоха», AREST L/AREST TXL, MARS
TWIX HB, CUT XXL, CROSS H5,0, Challenger 1435 та
ін.) на глибину 14–16 см. Проти багаторічних коренепаросткових
бур’янів (осот, молочай, берізка польова та ін.) застосовують два лущення.
Друге лущення проводять у період масової появи розеток бур’янів на глибину
10–14 см плоскорізними (КПШ-5, ОПТ-3–5) чи
протиерозійними культиваторами (КПЕ-6Н) або комбінованими знаряддями (КР-4,5,
АКШ-5,6 «Резидент», КШН-5,6). Друге лущення ґрунту може бути також основним
його обробітком при вирощуванні кукурудзи за технологією мілкого розпушування
з метою економії пального та коштів. Зяблевий
обробіток краще проводити у вересні – на початку жовтня на глибину 25–27 см полицевими плугами різних модифікацій ПО-3–35, IBIS Plus, UNIA VARIO PLUS, можна також використовувати напівплуги-чизелі PLOW, KRET L, Cultiplow
Gold. При
вирощуванні кукурудзи після грубостеблових культур
та в повторних посівах перед проведенням полицевої
оранки подрібнюють стеблові і кореневі рештки важкими дисковими боронами
БДП-6,3, БГР-4,2 «Солоха», AREST L/AREST TXL у двох напрямках, а полицеву оранку проводять на глибину 27–30 см ярусними
плугами ПНЯ-4–42. При наявності оборотних плугів ПОН-5–40, «Варі-Діамант-160»
її можна здійснювати без попереднього дискового обробітку поля, але за умови
ретельного подрібнення рослинних решток попередника на поверхні поля. В
системі ґрунтозахисного землеробства перевагу має чизельний обробіток, який виконується фронтальними плугами різних
модифікацій (ПЧ-2,5, ПЧ-4,5, ПЧ-6, ПЧ-10.01, АЧП-3, ПКЧ-(4+1)-50М, Chip, STF-5–250 та ін) або
чизельними культиваторами Conser Till Plow, Horsch
Tiger MT, Cultiplow Gold у режимі недорізування
скиби по ширині захвату знаряддя. Чизелювання завдяки строкатості
нанорельєфу, наявності рослинних решток і стрічковому розущільненню
ґрунту упереджує розвиток ерозії, забезпечує додаткове накопичення 190–230 м3/га
продуктивної вологи, на якісно новому рівні вирішує проблему підвищення
ефективності органічних і мінеральних добрив. Універсальність, висока
мобільність і широкозахватність чизельних знарядь
забезпечують економію часу, палива (5–7 л/га) і коштів (20–32%). Мілкий
безполицевий і нульовий обробітки
ґрунту під кукурудзу з використанням різнотипових
знарядь і сівалок прямої сівби (Great Plains, Kinze, Massey Ferguson) краще
застосовувати в умовах Степу і Лісостепу на родючих середньо- і важкосуглинкових чорноземах із високим (понад 40%)
вмістом водотривких агрегатів. До його основних переваг належать висока
протиерозійна ефективність і низькі витрати пального та праці, до недоліків –
значна залежність від хімікатів і цін на засоби виробництва. Ефективність
технологій мінімального обробітку ґрунту зростає при застосуванні
інтегрованої системи захисту посівів від бур’янів, шкідників та хвороб, яка
передбачає поєднання агротехнічних заходів із внесенням пестицидів. Таким
чином, під кукурудзу на рівнинних землях краще проводити полицеву
оранку оборотними плугами на 25–27 см, а в системі ґрунтозахисного
землеробства – чизельний обробіток на цю ж глибину, який забезпечує
упередження ерозійних процесів, додаткове накопичення продуктивної вологи,
підвищує ефективність органічних та мінеральних добрив. У багатьох країнах світу, а також в Україні останнім
часом вирощування кукурудзи на зерно здійснюється за технологією ноу-тілл, за якої попередня обробка
ґрунту перед посівами не проводиться. Популярність цієї технології
пояснюється тим, що необроблений ґрунт менш схильний до ерозії і
відрізняється більшою продуктивністю, ніж земля, постійно піддається обробці.
Сучасні технології включають в себе енергоощадні
прийоми основного і передпосівного обробітків ґрунту, які в свою чергу
передбачають своєчасну боротьбу з бур’янистою рослинністю шляхом
раціонального поєднання хімічних заходів і механічних способів. Важливе
значення в такій технології обробітку кукурудзи має різноглибинний обробіток
ґрунту, а також поглиблення оброблюваного шару глибокорозпушувачами з метою
зниження ступеня ущільнення в підорних шарах, тобто утворення підплужної підошви.
Основою сучасної технології вирощування кукурудзи є впровадження
біологічної системи землеробства, ґрунтозахисних і енергоощадних прийомів, які
передбачають скорочення матеріальних, енергетичних, трудових і фінансових
ресурсів у розрахунку на одиницю виробленої продукції. Створення та широке
використання нових високоврожайних гібридів, застосування добрив у
оптимальних співвідношеннях, хімічних засобів захисту рослин, зрошення,
вдосконалення способів обробітку ґрунту і сівби та інших агротехнічних
прийомів – основні фактори підвищення врожайності кукурудзи при вирощуванні
як у сівозмінах, так і в умовах монокультури. Передпосівний обробіток ґрунту Основним завданням
передпосівного обробітку ґрунту є збереження
вологи, знищення бур’янів, створення сприятливих умов для проростання та
одержання своєчасних і дружних сходів. Варто зауважити, що найбільш
суттєвою вимогою до будь-якої системи підготовки ґрунту є ефективна боротьба
з бур’янистою рослинністю. Весняний обробіток ґрунту під кукурудзу. Весняний обробіток ґрунту розпочинають як тільки настане фізична
стиглість ґрунту. Він включає раньовесняне
розпушування, вирівнювання ґрунту, двох або трьох культивацій з боронуванням.
Важливе значення при весняному обробітку ґрунту під кукурудзу має
вирівнювання, мета якого створити якомога сприятливіші умови для рівномірного
розподілу гербіциду по площі, для швидшого прогрівання орного шару, крім того
вирівняна поверхня ґрунту спричиняє рівномірнішому,
за глибиною, загортанню насіння. Внаслідок різноманітності
ґрунтових і погодних умов весняний обробіток ґрунту під кукурудзу навіть в
одному господарстві в різні роки неоднаковий.
Час,
набір знарядь, глибина і послідовність його проведення в кожному конкретному
випадку коригують залежно від ґрунтово-кліматичних, метеорологічних та інших
умов. Під час традиційного весняного
обробітку ґрунту шлейфування і боронування проводять під кутом 45° до
напрямку оранки боронами СГ-21+БЗТС-1,0+ШБ-2,5. За цієї умови добре
вирівнюється та розпушується верхній шар ґрунту і водночас зменшуються
зусилля й витрати пального на виконання цього заходу.
Після закриття вологи
ґрунт культивують і боронують два-три рази – перший на глибину 10–12 см,
потім глибину обробітку поступово зменшують. Культивацію проводять
культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6, КПС-4. Передпосівний обробіток здійснюють на
глибину загортання насіння. Такий
пошаровий обробіток забезпечує знищення сходів бур’янів і запобігає
забур’яненню посівів. Основне завдання передпосівної культивації – створення
сприятливих умов для проростання насіння, а також повне знищення сходів
бур’янів, що з’являються після ранньовесняного обробітку. Значна кількість технологічних
операцій, які застосовують під час передпосівного обробітку, збільшує витрати
пального і негативно впливає на агрофізичні властивості ґрунту. Тому велике
практичне значення має поєднання кількох операцій агрегатуванням знарядь і
застосуванням комбінованих агрегатів РВК-3, РВК-3,6, РВК-5,4. Сучасна енергоощадна технологія
передбачає використання новітньої, потужної, широкозахватної техніки: Європак 6М; Компакт-Солітер, Янтар (фірми Лемкен); Tiger Mate 200.
Рис. 329.
Передпосівний обробіток ґрунту агрегатом Tiger Mate 200 Система удобрення кукурудзи. Кукурудза потребує
значно більше поживних речовин, ніж інші зернові культури. З урожаєм 95–100
ц/га кукурудза виносить (з’їдає) до 300 кг азоту, 130 кг фосфору, 340 кг
калію, 90 кг марганцю, 80 кг сірки, 2 кг заліза і т.д. Одним
із найважливіших факторів, що впливає на ріст і розвиток рослин кукурудзи, є
мінеральне живлення рослин. На відміну від
більшості зернових культур кукурудза потребує посиленого мінерального
живлення аж до визрівання врожаю і як культура тривалого вегетаційного
періоду здатна засвоювати поживні речовини з ґрунту впродовж усього життєвого
циклу. Азот та калій рослин споживають переважно до фази викидання волоті, а
фосфор активніше засвоюється під час проростання насіння, в період
початкового розвитку та під час наливання і дозрівання зерна.
Рис. 330.
Удобрення кукурудзи Ніяк не обійдеться кукурудза і
без мікроелементів. Кальцій – символ міцності. Магній – поліпшує
холодостійкість кукурудзи. Без заліза рослина втрачає забарвлення
і запах, листки стають безбарвними. Марганець – сприяє утворенню вітаміну С і цукру. Бор – поліпшує утворення зерна. Мідь – покращує обмін азоту. Тому для отримання
високих врожаїв зерна кукурудзи слід вносити повне мінеральне добриво. У системі удобрення кукурудзи
провідне місце належить органічним добривам. Це повні добрива, оскільки
складаються з елементів , що вже брали участь у створенні врожаю. У
загальному балансі поживних речовин для рослин вони забезпечують понад 40%
азоту і калію та 60% фосфору. Органічні добрива (гною) вносять по 20–40 т/га.
Норми
внесення мінеральних добрив залежать від запрограмованої врожайності кукурудзи,
бонітету ґрунту, кількості внесеної органіки, а також удобрення попередника. На підзолистих ґрунтах
нечорноземної зони мінеральні добрива вносять з розрахунку 90–120 кг/га діючої речовини азотних, 60–90 кг/га фосфорних і калійних, а на чорноземах
лісостепової зони азотних – 60–80 кг/га і по
60 кг/га фосфорних і калійних. У посушливих районах степової зони фосфорних
добрив вносять по 40–60 кг/га діючої
речовини. На підзолистих та сірих опідзолених ґрунтах вносять більше азотних
і калійних добрив. Добрива під кукурудзу вносять в
три прийоми: а) основне (під оранку); б) в рядки при посіві; в) підживлення
(в період вегетації) . Під оранку вноситься повне
мінеральне добриво NPK або РК 70% від розрахованої дози, а азотні добрива,
які вимиваються, краще вносити весною під культивацію. Одночасно з сівбою найбільш
вигідно застосовувати складні добрива: амофос, нітрофос, нітроамофоску в дозі
100 кг/га. Залежно від стану посівів і основного
удобрення ґрунту проводять дворазове підживлення кукурудзи азотними добривами
(аміачна селітра, азотосульфат, аміачна вода, нітроамофоска та ін.). Перше підживлення проводять після
боронування сходів, а друге – під час міжрядного обробітку ґрунту перед
викиданням волотей, з розрахунку N15-20P15-20К15-20. Для удобрення кукурудзи можна
використовувати всі форми добрив, що є в господарстві. Фосфорні добрива
використовують залежно від кислотності ґрунту. На кислих
ґрунтах найкраще вносити фосфоритне борошно,
фосфатшлак, томасшлак, знефторені фосфати, за нейтральної
і близької до нейтральної реакції чорноземних ґрунтів – суперфосфати. Під кукурудзу вносять також
мікродобрива як безпосередньо у ґрунт – при зрошенні разом з поливною водою в
поєднанні з гербіцидами (гербігація), так і при
передпосівній обробці насіння або одночасно з позакореневим підживленням
рослин. В останні роки практикують внесення в ґрунт так званих комплексонів (спеціальних кислот), за допомогою яких
мікроелементи перетворюються на біологічно активні форми та комплеконатів – сполук комплексонів з мікроелементами. Ці сполуки вносять у
ґрунт у суміші з мінеральними добривами, застосовують для передпосівної
обробки насіння, а також позакореневого підживлення рослин, внесення з
баковими сумішами пестицидів. Серед сучасних мікродобрив, стимуляторів росту, антистресантів
під кукурудзу використовують: поліфід,
наномікс-зернові, нутрівант,
мікрокат, амінокат, хелатин-зернові, радостим, зеастим, разормін, квантум-кукурудза, квантум-аквасил,
райкати, мікрогуміни, біокомплекси БТУ.
Підбиваючи підсумки, зазначимо: кукурудза дуже вимоглива до умов
мінерального живлення. Щоб досягти високих урожаїв та відповідної якості
зерна кукурудзи, потрібно застосовувати мінеральні добрива в оптимальній
кількості в потрібний час. Підготовка до посіву. Посів кукурудзи Підготовка насіння до сівби. Для одержання
високих врожаїв кукурудзи вирішальне значення має високоякісне гібридне
насіння сучасних високоінтенсивних сортів та
гібридів кукурудзи. Насіння сучасних гібридів кукурудзи повинно мати високу
сортову чистоту, типовість, енергію проростання (90%) та схожість (не менше
92%), бути відкаліброваним, протруєним та обробленим стимуляторами росту. В
Україні існує мережа кукурудзокалібрувальних
заводів. Багато заводів працюють на сучасному імпортному обладнанні за
новітніми технологіями, де насіння ділиться на 4 фракції. На заводах
насіння сушать, очищають, калібрують і протруюють. Заводи ретельно дотримуються
технології, що особливо важливо, не допускають сортозмішування. Насіння кукурудзи висушують до
вологості 13–14%, калібрують (за товщиною,
шириною та довжиною) на фракції. Інкрустують, протруюють вітаваксом 200
ФФ, максимом XL,
роялфло, преміс, реал, гаучо, пончо, круїзер, космос,
семафор, февер, форс-зеа та іншими препаратами. Також обробляють сучасними стимуляторами росту,
мікроелементами та комплеконатами, такими як: емістим, зеастимулін, поліфід, наномікс-зернові,
нутрівант, мікрокат, амінокат, хелатин-зернові, радостим, біолан, біосил, гумісол. Відповідно до державного
стандарту насіння товарних гібридів (F1) має задовольняти такі
норми якості: мати типовість мінімум 98%, схожість – не менше 92%, чистоту –
не менше 98%, насіння сортів (рН1-3) не менше 87% та чистоту – не
менше 98%. Інкрустація полягає в нанесенні
на оболонку насіння суміші, приготованої на основі водного розчину
полімерного плівкоутворювача, до якого вводяться
речовини, необхідні для активізації пророщування й росту проростків, які
створюють захисне середовище.
Рис. 331. Підготовка
насіння до сівби Полімерна плівка еластична,
здатна набухати в ґрунті й пропускати воду до насіння. Розчин біологічно
активних речовин частково адсорбується насінням, решта розчину разом з
нерозчинними захисними речовинами рівномірно і стійко закріплюється на
плівковому покритті, заповнює місця мікротравм, надійно ізолюючи їх від
проникнення патогенної мікрофлори і пошкодження комірними та ґрунтовими
шкідниками. Обробка насіння цим методом
сприяє одержанню дружних сходів навіть за несприятливих умов ранньовесняної
сівби. Для цього застосовують 2 розчин NaKMЦ
(натрієва сіль карбоксилметилцелюлози) або 5%
розчин полівінілового спирту (ПВС), додаючи
речовини для активізації проростання насіння: 0,5 кг полівінілового
спирту, мікроелементи та стимулятори росту додають до 10 л води. Важливою
умовою підвищення урожайності кукурудзи є своєчасний і якісний посів.
Строки
сівби кукурудзи залежать від
ґрунтово-кліматичних умов районів. Висівають її у добре прогрітий ґрунт, коли
середньодобова температура його на глибині 10 см досягає 10–12°С. Надто рання сівба, як і пізня,
призводить до значного зниження врожаю. Якщо весна пізня, кукурудзу треба
сіяти при температурі ґрунту 9–10°С з урахуванням того, що за
таких умов температура підвищується швидше. Весняні приморозки мінус 1–2°С
затримують ріст рослин, сходи жовтіють, але з настанням теплої погоди стан їх
швидко поліпшується. На супіщаних ґрунтах, які краще прогріваються, кукурудзу
сіють раніше, а на важких глинистих – пізніше. Не слід висівати кукурудзу в
недостатньо прогрітий ґрунт, бо тоді сходи її з’являються повільно і
недружно, насіння більш пошкоджується дротяником, пліснявіє і втрачає
схожість, що призводить до зрідження посівів і зниження врожаю. Способи сівби. Кукурудзу на зерно і на силос
висівають пунктирним
і звичайним широкорядним
способами. При вирощуванні кукурудзи важливе значення має забезпечення
правильної густоти посівів. Крім сівби кукурудзи у звичайні
терміни, на практиці часто застосовують спеціальні терміни сівби – літні,
післяукісні і післяжнивні з використанням кукурудзи на зелений корм. Найкращим
способом сівби є той, за якого
насіння рівномірно розподіляється по площі. В цьому разі кожна
рослина буде добре забезпечена
світлом, вологою та елементами живлення, а посіви менше заростатимуть бур’янами.
Рис. 332. Посів кукурудзи Якщо
насіння розподілене по площі поля нерівномірно (в
одних місцях його буде багато, а в інших – мало), сприятливих умов для вирощування високого врожаю не буде. Там, де насіння
багато, рослини будуть потерпати від нестачі вологи, поживних речовин та
світла. За нестачі світла рослини тоншають, слабшають і можуть навіть
вилягати. Там, де насіння мало, рослини не повністю використовуватимуть
корисну площу поля і врожай унаслідок цього буде значно зменшений. Спосіб
сівби кукурудзи широкорядний – пунктирний з шириною міжрядь 70 см з допомогою
сівалок СУПН-8, СПЧ-6М,СУПН-12А, Веста 12 (УПС-12)
і сівалок зарубіжного виробництва –Оптіма, Rapid, Gaspardo, Monosem, Kinze. Отже, основна
вимога до способу сівби – рівномірний
розподіл насіння по площі. Вища продуктивність посівів кукурудзи
забезпечується за дотримання густоти середньостиглих гібридів і сортів: у
Степу густота рослин – 40–45 тис., у
Лісостепу – 50–60 тис. і на Поліссі – 65–70 тис. рослин на
1 га. При вирощуванні скоростиглих гібридів та сортів кількість рослин на 1
га збільшують на 20–25%, а високорослих
пізньостиглих – зменшують на 15–20%. На
силос 80–100 шт. рослин на 1 га, тобто на 10–15% більше, ніж на зерно. У Лісостепу і на Поліссі при
сівбі кукурудзи на вологих і важких ґрунтах насіння загортають на глибину 4–5
см, на легких ґрунтах і при підсиханні посівного шару 6–7 см. У степових
районах з дефіцитом вологи у верхньому шарі ґрунту насіння загортають на
глибину 6–8 (до 10) см. Післяпосівний обробіток ґрунту. Догляд за посівами кукурудзи
проводиться відповідно з фазами розвитку і етапами органогенезу.
Основні
завдання обробітку ґрунту після сівби такі: – регулювання
водного і повітряного режимів у верхньому шарі; – розпушення грунту; – знищення
бур’янів; –
забезпечення рослин поживними речовинами (підживлення); – зхист рослин від шкідливих організмів. Обробіток ґрунту після сівби. Основне
завдання обробітку ґрунту після сівби – прискорити появу сходів. Він
складається з таких прийомів: коткування, боронування, шлейфування. Коткування. Основне завдання його –
збільшення надходження вологи до насіння, що прискорює появу сходів. У
кукурудзи воно сприяє утворенню додаткового коріння. Коткування особливо
ефективне в посушливі роки. Для коткування після сівби застосовують середні і
важкі котки.
Рис. 333.
Коткування після сівби Боронування проводять відразу після сівби
для створення кращого контакту насіння з ґрунтом, вирівнювання поверхні
ґрунту. Для боронування посівів використовують легкі борони.
Рис. 334.
Боронування посівів Завданням обробітку ґрунту в
період від сівби до появи сходів є боротьба з бур’янами та знищення шкідливої
ґрунтової кірки. Для боротьби з бур’янами у цей період високоефективне
боронування за 3–5 діб до появи сходів. Якщо кірка утворилася, для
знищення її застосовують ротаційні мотики, борони, шпорові котки. Найкраще
знаряддя для знищення кірки – ротаційна мотика. Досходове
боронування сприяє також поліпшенню водного і поживного режимів ґрунту.
Особливо ефективне боронування у роки з холодною затяжною весною. Післясходовий обробіток ґрунту. У фазі 2–3 листочків посіви кукурудзи боронують.
Боронування треба проводити після спадання роси з швидкістю руху агрегату 3–4
км/год. Під час вегетації проводять 2–3 міжрядних обробітки. Перший раз міжряддя
обробляють у фазі 3–4 листків.
Рис. 335.
Міжрядне розпушення з внесенням добрив у підживлення Міжрядне розпушення проводиться
за значного ущільнення ґрунту, появи бур’янів, якщо вони не були своєчасно
оброблені гербіцидами, також за необхідності внесення добрив у підживлення.
Кількість розпушування і їх глибину встановлюють залежно від ущільненості,
вологості і засміченості бур’янами. При міжрядному обробітку кожну
секцію культиваторів КРН-4,2 і КРН-5,6, КРН-5,6-0,2, «Elvorti», Altair 4,2, Altair 5,6, Altair 8,4 (відповідно з шириною захвату шести- і восьмирядних сівалок) обладнують двома лапами-бритвами і
однією стрільчатою лапою, за необхідності
розпушення ґрунту. Для міжрядного обробітку
використовують сучасні просапні культиватори зарубіжних фірм Harvest 560, HL (GASPARDO). Разом з першим міжрядним
обробітком проводять підживлення рослин. У районах достатнього
зволоження кукурудзу рекомендується підгорнути під час останнього міжрядного
обробітку. Підгортання підвищує стійкість рослин проти вилягання і сприяє
кращому провітрюванню ґрунту, а також поліпшує умови розвитку. При міжрядних обробітках робочі
органи мають бути максимально наближені до рядків, однак при цьому вони не
повинні пошкоджувати чи засипати землею рослини. Сучасна ресурсоощадна
технологія передбачає зменшення кількості операцій за рахунок застосування
високоефективних сучасних гербіцидів. Нові підходи в регулюванні рівня забур’яненості посівів кукурудзи. Після появи сходів кукурудзи
шкідлива дія бур’янів проявляється високою конкуренцією за поживні речовини,
вологу і світло, що істотно знижує врожай. Відомо близько 200 видів бур’янів.
У структурі
забур’янення посівів кукурудзи масовими і типовими є однорічні злакові: мишій
сизий, мишій зелений, елевзина індійська, куряче
просо; з дводольних – види щириць: звичайна, лободоподібна,
біла, блакитна (лівійська); види лободи: біла, остиста, гібридна
багатонасінна; лутига розлога; амброзія полинолиста;
паслін чорний; гірчак березкоподібний, гірчак
розлогий; види нетреби: звичайна і колюча та інші. Масовими є також
багаторічники, зокрема осот рожевий, осот жовтий, березка польова, пирій
повзучий.
Для надійного захисту кукурудзи
від забур’янення в арсеналі агронома є достатньо організаційних,
агротехнічних та хімічних заходів. Лише за комплексного їх використання можна
досягти такого рівня забур’яненості, при якому від кукурудзи можна очікувати
максимальної урожайності в даних умовах вирощування. Правильне застосування
на посівах кукурудзи сучасних високоефективних гербіцидів ґрунтової і післясходової дії дає змогу відмовитись від механічних
заходів догляду за посівами, зекономити кошти на паливно-мастильні матеріали
та запобігти додатковим втратам вологи у верхніх шарах ґрунту.
Рис. 350.
Засоби захисту кукурудзи від шкідливих організмів З огляду на значне
розповсюдження осотів, пирію, берізки проведені дослідження щодо поєднання
агротехнічних прийомів боротьби з ними і осіннім застосуванням загальнознищувальних гербіцидів: раундапу 4–5 л/га, косміку 3–6 кг/га, гліфосату 4
л/га, бурану 2,5 л/га. Високої ефективності у
пригніченні однорічних і дводольних бур’янів можна досягти, застосовуючи
ґрунтові досходові гербіциди: харнес 3–4 л/га, фронт’єр 900 1,5–1,7 л/га, трофі
3–4 кг/га, мерлін 0,13 л/га, аденго
0,35–0,5 л/га, примекстра Голд,
люмакс. Післясходові гербіциди: базагран 2 л/га, діален
супер 1,0–1,5 л/га, мілагро 1,0–1,2 л/га, тітус 0,04–0,05 л/га, базис, майсТер
0,15 л/га, гроділ Максі 0,1 л/га, естерон 600 ЕС, пік 75 WG, ланцелот,
калісто. Добре зарекомендували себе в
останні роки бакові суміші декількох гербіцидів з використанням біоприлипачів та пінознижувачів. Хвороби і шкідники кукурудзи та заходи боротьби з
ними
Важливим чинником стабілізації
зернового господарства і значним резервом збільшення врожаїв кукурудзи є
раціональний, всебічно обґрунтований захист посівів від шкідливих організмів. Сучасна система
захисту кукурудзи має бути спрямована не тільки на збереження врожаю, але й
на економічні, санітарно-гігієнічні, енергетичні, соціальні аспекти їх
оптимізації. Тобто система повинна відповідати глобальній стратегії –
гармонійному поєднанню інтересів людини і можливостей природи. Особливої уваги потребує обґрунтування екологічно прийнятих технологій
застосування пестицидів у цій системі. Потенційні втрати від хвороб і
шкідників за високої врожайності сягають 28% і більше. Тим часом останніми
роками фітосанітарний стан на посівах кукурудзи
значно погіршився. Серед комах,
які знижують врожаї кукурудзи, найнебезпечніші багатоїдні
шкідники: ковалики, чорниші,
кукурудзяний метелик, озима совка, саранові. З специфічних шкідників
злаків на цю культуру нападають шведська
муха, стеблеві хлібні блішки. Заходи боротьби. 1. Здійснення агротехнічних
заходів, що сприяють поліпшенню росту і розвитку рослин, а звідси
– і підвищенню стійкості останніх проти пошкоджень; велике значення мають
боротьба з бур’янами, які є місцем відкладання яєць і кормом для гусені,
міжрядний обробіток кукурудзи; зяблева оранка на глибину 25–32 см. 2. Випускання
трихограми (20–50 тис. екз. на 1 га) у два строки:
в початковий період відкладання яєць і на початку масової яйцекладки лучного
і стеблового метеликів. 3. Обробка насіння кукурудзи
такими препаратами, як пончо, гаучо, космос 250, круїзером
350. 4. Обприскування посівів
інсектицидами, дотримуючись ЕПШ: децис Люкс 0,2–0,3
л/га, протеус 0,5 л/га, карате Зеон
0,15–0,3 л/га, конект 0,4–0,5 л/га, ежіо 0,18 л/га, кораген
0,1–0,15 л/га, БІ-58 1,5 л/га. На
кукурудзі виявляються і розвиваються такі хвороби: пухирчата
сажка, летюча сажка, стеблові і кореневі гнилі, іржа, фузаріоз, бактеріоз
качанів, пліснявіння качанів і насіння
Система заходів, спрямована на
обмеження і запобігання розвитку хвороб, включає: – створення і впровадження
стійких до хвороб гібридів та сортів кукурудзи; – дотримання сівозміни,
розробленої для кожної екологічної зони; – агротехнічні та запобіжні
заходи; – правильне внесення добрив під
кукурудзу відповідно до агрохімічного аналізу ґрунту; – своєчасне і якісне протруєння
насіння; – обприскування посівів
фунгіцидами коронет 0,6–0,8 л/га+меро
0,5 л в період вегетації проти комплексу хвороб листя, фузаріозу качанів,
летючої сажки. Збирання врожаю Строки
збирання в кукурудзи залежать від використання її у господарстві. На відміну від інших зернових
злаків насіння кукурудзи при достиганні не обсипається. Проте в разі значного
запізнення із збиранням качани обвисають і при комбайнованому
збиранні багато зерна обсипається, що призводить до значних втрат. У виробництві кукурудзу на
зерно найчастіше збирають зерновими комбайнами у качанах без їх обмолочування
і з обмолочуванням. У качанах з їх одночасним доочищенням або з доочищенням
на стаціонарі (ПП-10). Кукурудзу на зерно починають
збирати наприкінці воскової стиглості і закінчують у період повної стиглості.
У посушливих південних районах кукурудзу на зерно збирають у фазі повної
стиглості при вологості качанів 16–18%. У більш північних районах зібрані
качани досушують у спеціальних сушарках. Якщо кукурудзу на зерно збирають
наприкінці воскової стиглості, стебла її ще досить соковиті і придатні для
силосування з гичкою цукрових буряків та ін.
Рис. 363.
Збирання кукурудзи на зерно Кукурудзу на зерно збирають
сучасними кукурудзозбиральними комбайнами КЗС-1218, John Deer, Claas-Lexion, Massey Ferguson, New Holland, Volvo BM, Challendger CH. Кукурудзу на силос збирають у фазу молочно-воскової стиглості
силосозбиральними комбайнами (КСК-100, Є-200, КС-2,6 та ін.) у
молочно-восковій стиглості. Подрібнену масу силосують, інтенсивно трамбують у
траншеях і вкривають соломою. При збиранні у восковій стиглості застосовують
комбайни, які подрібнюють масу на відрізки 0,7–0,8 мм.
Рис. 364. Збирання
кукурудзи на силос Кукурудзу на силос вирощують як
післяукісну культуру на півдні Лісостепу і в Степу; на зелений корм – в усіх
зонах України як післяукісну й післяжнивну культуру. Обробіток ґрунту під
такі посіви мінімальний – поверхневий із збиранням попередника дисковими
знаряддями або комбінованими агрегатами типу КОМБІ, які готують ґрунт за один
прохід. Можна також практикувати стерньові посіви сівалками-культиваторами з
одночасним внесенням добрив. Головне – використати запаси вологи в орному
шарі і забезпечити дружні сходи. Якщо земля в посівному шарі пересохла,
потрібно поверхнево обробити ґрунт на глибину 6–8 см і, не очікуючи дощу,
посіяти кукурудзу. Тоді навіть невеликий дощ (8–10 мм) прискорить появу
дружних сходів. Норма висіву 250–300 тис.
схожих насінин на гектар. Доглядаючи посіви, проводять до-
і післясходове боронування, міжряддя 2–3 рази
розпушують. Збирають силосну кукурудзу у
фазі молочно-воскової стиглості, на зелений корм – до і в період викидання
волотей до молочної стиглості, використовуючи силосозбиральні комбайни та
косарки-подрібнювачі. Є й інші способи вирощування
кукурудзи на зелений корм: у зеленому конвеєрі висівають у 3–4 строки з
інтервалом 2–3 тижні. В один строк висівають суміші трьох гібридів (ранньо-, середньо- і пізньостиглих) або сіють у два
строки по два гібриди різної тривалості використання зеленої маси. Вирощують
також багатокомпонентні суміші кукурудзи із соняшником і соєю, буркуном,
ріпаком, кормовими бобами, редькою олійною, горохом. Питання для самоконтролю 1. Яке кормове значення
кукурудзи? 2. В чому полягає
цінність кукурудзи як продовольчої культури? 3. Який сучасний
стан вирощування кукурудзи
в Україні? 4. Які біологічні
властивості кукурудзи? 5. Які ви знаєте фази росту і етапи органогенезу кукурудзи? 6. Які є нові гібриди кукурудзи? 7. В чому суть сучасної
енергоощадної технології вирощування кукурудзи? 8. Які сучасні підходи до обробітку ґрунту під кукурудзу? 9. В чому суть збалансованого
живлення рослин кукурудзи? 10. Які використовують
способи підготовки посівного матеріалу
та посіву кукурудзи? 11. Які
особливості ефективного
догляду за посівами (боротьба з бур`янами, шкодочинними комахами, фітопатогенами)? |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
