|
|
ТРАКТОРИ І
АВТОМОБІЛІ,
частина ІІ Електронний посібник |
|||||||||||||||
|
|
6. ХОДОВА ЧАСТИНА ТА
МЕХАНІЗМИ КЕРУВАННЯ ТРАКТОРІВ І АВТОМОБІЛІВ |
|||||||||||||||
|
6.2. Ходова частина
гусеничних тракторів 6.2.1. Загальна будова ходової частини
гусеничного трактора 6.2.2. Принцип
роботи, основні недоліки і переваги гусеничного рушія 6.2.3. Призначення і конструкція основних
елементів гусеничного рушія 6.2.4. Типи підвісок остова гусеничних
тракторів, їх конструкція 6.2.5. Питомий тиск на ґрунт і
прохідність гусеничного трактора 6.2.6. Можливі несправності ходової
частини гусеничного трактора та способи їх усунення 6.2.7. Поняття про технічне
обслуговування та регулювання 6.2.1. Загальна
будова ходової частини гусеничного трактора Ходова частина гусеничного трактора приблизно така сама, як і у
колісного трактора, що являє собою остов, на якому кріпляться всі основні
механізми трактора. Основна відмінність ходової частини гусеничного трактора від колісного
полягає в тому, що колісний трактор рухається по ґрунту на колесах,
долаючи перешкоди і утворюючи колію, а гусеничний трактор переміщається за
допомогою опорних котків, які перекочуються по гусениці. Ходова частина гусеничного трактора складається з таких
основних частин, як підвіска, рушії і остов. Остов трактора – це основна несуча частина, яка в свою чергу
поділяється на рамну і напіврамну. Конструктивно ці типи остова гусеничного
трактора, розрізняються за способами встановлення механічних компонентів на
раму. У гусеничного трактора, як правило, є два рушія, які розташовані по обидва боки остова і виконують роль
опори трактора. Що більша площа гусениць, то краще буде зчеплення гусеничного
трактора з поверхнею ґрунту. Підвіска
гусеничного трактора з'єднує опорні котки з остовом трактора, які беруть на
себе всю силу тяжіння трактора і забезпечують плавність
ходу по нерівному ґрунту.
Рис. 6.2.1.
Гусеничний трактор ХТЗ – 150 6.2.2. Принцип
роботи, основні недоліки і переваги гусеничного рушія Гусеничні рушії бувають різних
конструкцій, і складаються із гусениці 4, ведучого колеса (зірочки) 1,
напрямного колеса 3 з натяжним амортизаційним пристроєм, опорних котків 2 і
підтримуючих роликів 13, встановлених на рамі трактора. Схема роботи
гусеничного рушія. Під час руху
трактора ведуча зірочка 1 (рис. 6.2.2) перемотує замкнутий гусеничний ланцюг.
Його ланки безперервно укладаються перед опорними котками. Грунт, що
знаходиться під опорною поверхнею гусениці, «опирається» зсуву ланками
ланцюга. Цей опір у вигляді штовхаючого зусилля передається остову трактора,
примушуючи його переміщуватися. Ланки, якими вже пройшли опорні котки,
безперервно піднімаються з поверхні ґрунту і спрямовуються до підтримуючих
роликів. Каретка
складається із котків 2 і двох балансирів 10, з'єднаних шарніром 11. Зверху
між балансирами затиснута розпірна пружина 12. Сила тяжіння С від остова трактора передається на
котки каретки і через її балансири сприймається пружиною. У разі наїзду одного з котків на нерівність ґрунту
тиск від котка через балансир також сприймається пружиною. Під дією таких
поштовхів пружина постійно стискується і розтискується (як показано на рисунку). Напрямне колесо
встановлене на колінчастій осі 5, з'єднаній з механізмом натягування і
амортизації. Гусеничний ланцюг натягують обертанням гайки 8, повертаючи
колінчасту вісь вперед. Колесо 3, наштовхуючись на перешкоду, стискує пружину
6 і відходить назад. Удари по колесу амортизуються пружиною, пружність якої
регулюють гайкою 7. Підтримуючі ролики
запобігають гусеничний ланцюг значному провисанню і поперечним коливанням
гусеничного ланцюга.
Рис. 6.2.2. Схема гусеничного рушія
трактора: а –
ДТ-75МВ; б – Т-150; 1 – ведуча зірочка; 2 – опорний каток; 3
– напрямне колесо; 4 – гусеничний ланцюг; 5 – колінчаста вісь; 6 – амортизаційна
пружина; 7 – гайка пружини; 8 – гайка натягувального гвинта; 9 – натяжний
гвинт; 10 – балансири каретки; 11 – шарнір балансирів; 12 – пружина каретки;
13 – підтримуючий ролик; 14 – цапфа каретки; 15 – цапфи балансирів; 16 –
гідроамортизатор; 17 – циліндр гідронатягача; 18 – палець гідронатягача; 19 –
палець головки гідронатяжника; 20 – проміжна ланка; 21 – палець натяжного
болта; 22 – натяжний болт; П –
провисання ланцюга Маса гусеничного
трактора через рушій розподіляється по значно більшій опорній поверхні, ніж у
колісного, що забезпечує: краще зчеплення із ґрунтом; зменшення буксування;
стабільні тягові властивості; можливість розвивати високі тягові властивості
порівняно з колісними машинами; підвищену прохідність сипкими і вологими
ґрунтами. До недоліків
гусеничного руші належать: висока вартість, підвищена металоємкість,
складність конструкції; значна витрата часу на обслуговування. 6.2.3. Призначення і
конструкція основних елементів гусеничного рушія
Рис. 6.2.3. Гусеничний рушій: а – еластична підвіска; б,
в, г – типи гусениць;1 – напрямне колесо; 2 – гусениця; 3 – підтримуючий
ролик; 4 – ведуче колесо; 5 – опорний коток; 6 – рама; 7 – пружина (амортизатор);
8 – палець: 9 – гайка; 10 – гумометалева втулка (шарнір); 11 – металева
втулка; 12 – стопорне кільце Гусениця – основна частина
рушія. Яка являє собою замкнуту металеву стрічку, що складається з окремих
ланок, з'єднаних між собою за допомогою пальців 9 (рис. 6.2.3). Ланки відливають з міцної, стійкої проти спрацювання, високо-марганцевої сталі. З одного боку ланка має три, з другого – чотири вушка
з отворами, у які встановлюють пальці. Середнє вушко має потовщення і служить
цівкою для зачеплення із зубцями ведучої зірочки. Під кожним вушком розміщено
грунтозачепи. Частина грунтозачепів має вигин, що сприяє стійкості під час
руху і кращому зчепленню, особливо по снігу. На внутрішній поверхні ланки
мають напрямні реборди (гребні) і бігові доріжки. Доріжками під час руху
трактора котяться опорні котки балансирних кареток. Реборди проходять поміж
ободами напрямного колеса і утримують гусеницю, щоб вона не спадала під час
руху трактора. Ланки гусениць по краях (знизу і зверху) мають ребра. У
зчленуваннях бігових доріжок передбачено перекриття опорних поверхонь.
Перекриття забезпечують плавне безударне перекочування опорних котків. У тих випадках,
коли гусениця робиться вузькою (200 мм), що необхідно для тракторів, які
виконують роботи на вузьких міжряддях, питомий тиск на вушка гусениці і на
пальці різко зростає. Тому у вушка ланок гусениці запресовують змінні гумові
втулки (рис. 6.2.3 б). Пальці, які
з'єднують ланки гусениці, виготовляють з сталі або біметалевого прокату з поверхневим шаром із високостійкої сталі проти спрацювання; від осьового переміщення пальці
утримуються шайбами із стопорними кільцями 12, гайками 19 або шплінтами. Гусениці виконують
з відкритими (рис. 6.2.3 в), гумометалевими (рис. 6.2.3 б) або закритими
(рис. 6.2.3 г) шарнірами. Гусениця із
гумометалевими шарнірами має ресурс понад 4000 мотогодин проти 900 – 1200
мотогодин у гусениць з відкритим шарніром. Ведуча зірочка 4 (рис. 6.2.3 а) являє собою зубчасте колесо. Обертаючись,
зірочка зачіплюється своїми зубцями за цівки ланок гусениці, які надійно
зчеплені з ґрунтом, перемотує гусеницю і перетворює крутний момент, що
передається від двигуна через силовий передавач, в тягове зусилля, необхідне
для переміщення трактора з машинами або знаряддями. Ведучі зірочки хоч
безпосередньо і не стикаються з ґрунтом, але працюють у надзвичайно важких
умовах, тому їх виготовляють способом лиття із спеціальної вуглецевої сталі. Ведуча зірочка трактора Т-150 має 13 зубців. Крок зубців вдвічі менший від кроку
гусениці, тому під час кожного оберта зубці працюють поперемінно, що зменшує
їх спрацювання. Напрямне колесо
виготовлене із сталі і призначене для спрямування руху гусеничного ланцюга, а
також регулювання його натягу під час експлуатації трактора (рис. 6.2.4). Завдяки вікнам між
шліцами на колесі не налипає бруд і воно має полегшену конструкцію. Колесо обертається
на роликових конічних вальницях, зовнішні обойми яких запресовані в розточки маточини.
Внутрішні обойми вальниць насаджені на шийки нижнього коліна осі і
утримуються від бокового зміщення шайбою і двома гайками 8. Цими гайками
регулюють зазор в конічних вальницях. Вальниці змащують маслом, яке
заливається через отвір у кришці напрямного колеса. Щоб запобігти
витіканню масла, під накривку кладуть картонну прокладку, а із зворотного
боку колеса встановлюють защільнювальний пристрій, який складається із
корпусу защільника, двох кілець – рухомого 9 і нерухомого 10 і пружини 13.
Рис. 6.2.4. Натяжний механізм і
підтримуючий ролик: 1 – вушко колінчастої осі; 2 – упор
пружини: 3 – натяжний болт; 4 – пружина амортизатора; 5 – гайка натягу
пружини; 6 – регулювальна гайка натягу гусениці; 7 – напрямне колесо; 8 –
регулювальна і контрольна гайки; 9 – рухоме защільнювальне кільце; 10 –
нерухоме защільнювальне кільце; 11 – гумове кільце; 12 – колінчаста вісь; 13
– пружина; 14 – підтримуючий ролик; 15 – вісь ролика; 16 – гумовий бандаж Шийки верхнього
коліна осі 12 під час роботи трактора і натягування гусениць можуть вільно
повертатися в чавунних втулках, запресованих в опору, приварену до лонжеронів рами. Амортизатор застосовують для утримання напрямного колеса в
передньому положенні та для його захисту, а також для захисту гусеничного ланцюга
від перенавантаження. Основні деталі амортизатора – пружини 4, встановлені
між упорами в затягнутому стані. Упор 2 має фасонну вилкувату форму і
з'єднаний з вушком 1 колінчастої осі, яке встановлене в отвір і закріплене
гайкою. Натяжний болт 3
через яблуко сферичної опори спирається на кронштейни рами. У разі переїзду
трактора через перешкоду натяг гусеничного ланцюга збільшується, і напрямне
колесо відходить назад, а колінчаста вісь повертається у
втулках рами трактора. Упор 2 переміщується назад – натяжний болт
залишається нерухомим і пружини стискуються, пом'якшуючи поштовх, одержаний
трактором. Подолавши перешкоди, пружини через упор і колінчасту вісі)
повертають напрямне колесо у попереднє положення. Стискування пружин
регулюють гайкою 5 на болті 3. Натяг гусеничного
ланцюга регулюють гайкою 6. Гайка у разі скручування з натяжного болта,
спираючись через сферичну опору в крон штейн рами, переміщує болт, а разом з
ним напрямне колесо, вперед. Після регулювання натягу гусениці гайку 6
фіксують контргайкою. Підтримуючі ролики
призначені для підтримування верхньої ланки гусениці, щоб вона не провисала,
та для спрямування гусениці від зірочки до напрямного колеса, щоб вона не
спадала. З кожного боку рами трактора встановлюють по два підтримуючі ролики,
виготовлені у вигляді пустотного чавунного відливка з двома ободами. На ободи
одягають змінні гумові бандажі. Ролик обертається на двох кулькових
вальницях, напресованих на вісь, яка в свою чергу запресована в кронштейн. Для мащення
вальниць в отвір накривки заливають масло. Цей же отвір служить для зливу
масла і контролю його рівня. Під час заливання масла отвір має бути
розміщений вище центра накривки, під час контролю – на рівні осі ролика, а у
разі зливу масла – повернутий донизу. Балансирні каретки
відлиті із сталі і мають складну форму (рис. 6.2.5.). Внутрішній, коротший
балансир з одним вушком встановлюють при монтажі каретки ближче до середини
трактора, між двома вушками зовнішнього балансира. Балансири шарнірно
з'єднані між собою пустотною віссю 3. На зовнішньому балансирі, на відміну
від внутрішнього, є центральний отвір, в який запресовані стальні цементовані
втулки. Цим отвором балансир вільно надітий на цапфу 6 поперечного бруса
рами. Зовнішній балансир, а разом з ним і вся каретка утримуються від
зміщення на цапфі рами упорною шайбою, притиснутою до торця цапфи цанговою
гайкою 7.
Рис. 6.2.5. Балансирна каретка: 1 – внутрішній балансир; 2 – пружина; 3 – вісь балансира; 4 –
пробка маслозаливного отвору; 5 – зовнішній балансир; 6 – цапфа; 7 – цангова
гайка; 8 – вісь котків; 9 – регулювальні прокладки; 10 – коток; 11
–защільнювальний пристрій; 12 – пробка контрольного отвору рівня масла; 13 –
корок Поверхні тертя
цапфи і втулок змащуються маслом, яке заливається в центральну порожнину
зовнішнього балансира через отвір, закритий корком 4. Рівень масла
перевіряють через контрольний отвір, який закривається корком 12. У верхній частині
балансирів є два литих чашоподібних заглиблення, куди входять кінці
спіральної пружини - ресори. Пружина прагне розвести верхні кінці балансирів
навколо осі коливання і опустити опорні котки до низу, а маса трактора
опускає вісь і стискає пружину. Таким способом вага трактора передається на
котки і гусеницю через спіральну ресору, забезпечуючи еластичність підвіски
трактора. У нижній частині
балансирів розміщені приливи з розточеними отворами, в яких на конічних
роликових вальницях встановлено осі 8 опорних котків. На кінці осей, які
виступають, напресовано опорні котки із сталі. Осі обертаються в конічних
вальницях, зазор в яких регулюють прокладками 9, встановленими під фланцями
корпусів защільника. Вальниці змащують
маслом, яке нагнітається через канал в осі, вихідний отвір якого закрито
корком 13. Коливання, які
виникають під час руху трактора, пом'якшуються гідроамортизатором,
установленим на передніх каретках у верхній частині балансирів. 6.2.4. Типи підвісок
остова гусеничних тракторів, їх конструкція Підвіска призначена для
з'єднання остова трактора з гусеничними рушіями. Вона передає вагу трактора
на опорні котки і гусениці і зменшує поштовхи та удари, які виникають під час
його руху по нерівностях ґрунту або дороги. Підвіски гусеничних тракторів
поділяють на еластичні і напівжорсткі. В еластичних підвісках
(рис. 6.2.3 а) осі опорних котків з'єднуються з
остовом трактора за допомогою пружин і важелів. Еластичні підвіски поділяють
на незалежні і балансирні. У незалежної
підвіски кожний опорний коток має окремий пружний зв'язок з остовом, а у
балансирної два або група опорних котків з'єднані з остовом за допомогою
пружного зв'язку. Найпоширеніші на тракторах еластичні балансирні підвіски. У балансирних
підвісках осі опорних котків з'єднані системою балансирів і пружин у каретки,
кожна з яких з остовом трактора зв'язана шарнірно через осі. Такі
підвіски застосовують на тракторах Т-150, ДТ-75 та інших.
Рис. 6.2.6. Схема напівжорсткої торсійної підвіски: 1, 13 – задня і передня труби; 2, 6 – правий і лівий задні
важелі; 3, 5 – правий і лівий задні торсійні вали; 4 – задні кронштейни; 7 –
з’єднувальна втулка; 8, 15 – лівий і правий передні торсійні вали; 9 – рама
візка; 10 – кронштейн; 11, 16 – лівий і правий шатуни; 12, 14 – лівий і
правий передні важелі Еластична
підвіска, порівняно з напівжорсткою, забезпечує кращу плавність ходу при русі
трактора на підвищених швидкостях. Підвіска трактора Т-70С
напівжорстка, чотириточкова, з переднім і заднім підресорюванням чотирма торсійними валами 8,15, 3, 5 (рис. 6.2.6), поперечно розміщеними
по два спереду і ззаду в трубах 13 і 1, закріплених нерухомо на остові
трактора. Під час руху
трактора нерівності опорної поверхні змушують гусеничні візки здійснювати
коливання у вертикальній площині. При цьому поштовхи та удари зм’якшуються
передніми і задніми торсійними валами, які працюють на скручування і
зменшують коливання, що передаються на остов трактора. На тракторах, які
призначені для роботи на ґрунтах з низькою несівною здатністю, звичайні
гусеничні рушії не забезпечують нормальну прохідність машини. Тому для роботи
в таких умовах застосовують спеціальні болотохідні трактори зі збільшеною
опорною поверхнею гусениць, яка забезпечує середній питомий тиск у межах 23 – 27 кПа. Опорну поверхню збільшують
розширенням гусениці і подовженням бази трактора. Так, у болотохідного
трактора ДТ-75Б ширина гусениці
670 мм, а в трактора ДТ- 75МВ – 410 мм. Поздовжню базу збільшують на 754 мм
опусканням на ґрунт напрямних коліс, хоча при цьому погіршується маневровість
трактора. Для усунення цього недоліку на тракторі встановлено механізм
примусового підіймання та опускання напрямних коліс, який у разі потреби дає
змогу швидко і легко проводити ці операції.
Рис. 6.2.7. Трактор Т-70С 6.2.5. Питомий тиск
на ґрунт і прохідність гусеничного трактора Тягово-зчіпні властивості гусеничного трактора
в польових умовах, зокрема і за підвищеної вологості ґрунту, як правило,
цілком достатні для того, щоб реалізувати потужність двигуна, передану
ведучому колесу рушія. Ця обставина дозволяє навесні гусеничні трактори
направляти в поле на два-три дні раніше колісних, що забезпечує виконання
робіт в кращі агротехнічні терміни, підвищують врожайність культур, що
висіваються. Однак на незв'язаних ґрунтах зростає буксування, яке не тільки
знижує поступальну швидкість руху і тягову потужність трактора, але також
призводить до сильного руйнування ґрунтового покриву, що викликає ерозію ґрунту. За даними вчених, з урахуванням всіх цих обставин гранично допустиме
буксування для гусеничних тракторів не повинно перевищувати 3%. Під час роботи в особливо важких умовах (на болотистих ґрунтах, на льоду,
сипучому піску тощо.) Звичайні гусеничні рушії не забезпечують нормальної
прохідності трактора, і в цих випадках на трактор встановлюють рушії
спеціальної конструкції. Тиск гусениць трактора на ґрунт визначає можливість
проходження його по ґрунту. Гусениця має значно більшу площу контакту, ніж
рушій колісного трактора, що призводить до того, що питомий тиск гусениці на
ґрунт менше тиску ноги людини, копита коня і колеса колісного трактора. Разом
з тим потрібно мати на увазі, що якщо середній питомий тиск гусениці
невеликий, то на деяких ділянках він досягає великих значень. Наприклад, якщо
у рушіїв трактора ДТ-75М середній питомий тиск на ґрунт становить 0047 МПа,
то під другим і третім катками воно досягає відповідно 0080 і 0072 МПа.
Рис. 6.2.8. Типи ходових систем
гусеничного трактора: а – просапної; б
– загального призначення; в –
вузькогабаритних; г – арочного; д – крутосхилої; е – болотохідної; А –
опорна плита Під впливом
гусениць ґрунт ущільнюється не тільки в орному шарі, а й в підорному,
недосяжному для робочих органів ґрунтообробних знарядь, а це призводить до
зниження врожайності вирощуваних культур. Про це слід завжди пам'ятати і за
можливості обмежувати кількість проходів трактора по полю за рахунок
поєднання в одному агрегаті різних машин і знарядь (комбінованих агрегатів),
зменшення непотрібних переїздів по полю та ін. Прохідність
трактора в міжряддях просапних культур переважно визначається шириною його
колії, шириною гусениці і агротехнічним просвітом трактора. Для обробки міжрядь низькостебельних культур
агротехнічний просвіт просапних тракторів (рис. 6.2.8
а) роблять великим, ніж у тракторів загального призначення (див. Рис. 6.2.8
б). З метою збільшення
захисних зон на трактор замість звичайної гусениці встановлюють вузькі
гусениці завширки 200 мм. Для обробки міжрядь високостебельних культур,
наприклад виноградників, посаджених з порівняно вузькими міжряддями, остов і
гусеничні рушії роблять таких розмірів, щоб трактор зміг пройти по міжряддю,
не пошкоджуючи рослин (див. рис. 6.2.8 в). Крім такої
конструкції, є трактори, у яких кожен рушій має свій двигун і свою трансмісію
– ніби два одногусеничних трактори, з'єднаних між собою металевою аркою (див.
рис. 6.2.8 г). За такої конструкції рослини під час обробки міжрядь
розташовуються під аркою і не пошкоджуються трактором. Рух поперек схилу
супроводжується відхиленням трактора від заданої траєкторії. У разі руху на
холостому ходу і з малими навантаженнями на гаку
трактор відхиляється до низу по схилу, а у разі руху з великими
навантаженнями – до гори. За великого кута схилу з'являється небезпека перекидання трактора. Тому угусеничних тракторів,
призначених для роботи на схилах, для збільшення стійкості колію роблять
трохи більшу, ніж у базових моделей трактора. Крім того, з одного боку
трактора для запобігання перекиданю зміцнюють опорну плиту А (див. рис. 6.2.8 д), яку в
потрібний час тракторист може піднімати і опускати за допомогою гідросистеми
трактора. Агротехнічні допустимі глибини колії: під час сівби зернових та
посадки картоплі – 45 см, прибирання трав – 4 см, підгодівлі озимих – 23 см,
догляду за просапними – 45 см. Глибина колії, в свою чергу, залежить від
тиску рушія на ґрунт. Трактори з гусеницею звичайної ширини створюють на
ґрунт тиск в середньому 0040 – 0065 МПа і, потрапляючи на ґрунт з низькою несучою здатністю,
тонуть в них. Практично робота стає неможливою. Для таких випадків
передбачено рушії з широкими гусеницями (див. рис. 6.2.8 е) і, крім того, у
цих тракторів збільшують подовжню базу. Трактори з рушіями такого типу
називають болотохідними, вони мають середній питомий тиск на ґрунт в межах
від 0023 до 0027 МПа. 5.2.6. Можливі
несправності ходової частини гусеничного трактора та способи їх усунення В таб. 1 вказано можливі несправності ходової частини
гусеничного трактора та способи їх усунення на прикладі трактора Т-150-09 (ХТЗ-181). Таблиця 1 Можливі несправності ходової частини гусеничного
трактора та способи їх усунення
6.2.7. Поняття про
технічне обслуговування та регулювання Ходова частина трактора працює в умовах вологого і сухого ґрунту, при
цьому інтенсивно спрацьовуються всі її складові частини. До основних показників
технічного стану ходової частини гусеничного трактора належать: натяг
гусеничних ланцюгів, спрацювання ланок гусениці і зубців ведучих коліс,
зазори у вальницях вузлах, спрацювання і стан напрямних коліс, опорних і
підтримуючих котків. Під час ЩТО очищають від пилу і бруду рушії, оглядають їх і усувають
недоліки, перевіряють також, чи не витікає мастило. Під час ТО-1 перевіряють і за потреби регулюють рівні масла у вузлах
ходової частини гусеничних тракторів (опорних і підтримуючих котках, напрямних
колесах тощо) згідно із схемою мащення і доливають до необхідних рівнів. Під час ТО-2 перевіряють і за потреби регулюють осьовий зазор вальниць
напрямних коліс. Перевіряють і підтягують всі зовнішні кріплення. Особливу
увагу необхідно звернути на гайки опорних котків і осей коливання в каретках
підвіски, напрямних коліс і підтримуючих роликів. Перевіряють і за потреби
регулюють натяг гусениць (L = 40 – 60 мм) та шплінтування
пальців. Під час ТО-3 перевіряють і регулюють вальниці напрямних коліс і опорних
котків, осьове переміщення кареток підвіски, а також спрацювання гусеничного
ланцюга, шаг і профіль зубців ведучих зірочок, за потреби – переставляють
місцями гусениці і ведучі зірочки. Догляд за ходовою частиною полягає в своєчасному підтягуванні різьбових
з'єднань, періодичному змащуванні вальниць і регулюванні їх осьового зазору в
напрямних колесах. Під час технічного догляду № 3 (через 960 годин роботи) перевіряють
осьовий зазор у конічних вальницях і змащують їх солідолом. За технічними
нормами заводу осьовий зазор у вальницях напрямних коліс має бути
відрегульований у межах 0,08 – 0,2 мм. Щоб перевірити зазор у вальницях, колесо трактора піднімають і хитають у
напрямі, перпендикулярному до площини обертання. Якщо колесо хитається, це
означає, що зазор у підшипниках більший за норму. Зазор у вальницях треба регулювати так: – відкрутити гвинти і зняти ковпак. Зняти старе мастило з гайки і очистити від нього ковпак; – розшплінтувати корончату гайку і, обертаючи колесо рукою, затягнути її
до виникнення підвищеного опору обертання колеса; – відпустити гайку настільки, щоб збігся найближчий проріз гайки з
отвором для шплінта в півосі. Питання для самоконтролю: 1. Опишіть загальну будову ходової частини
гусеничних тракторів. 2. Який принцип роботи, основні недоліки і
переваги гусеничного рушія? 3. Яке призначення гусеничного рушія та з яких
елементів він складається? 4. Які існують типи підвісок остова гусеничних
тракторів, та яка їх конструкція? 5. Розкажіть про питомий тиск на ґрунт
гусеничного трактора і його прохідність. |
||||||||||||||||
