СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

1. МАШИНИ ДЛЯ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

1.1. КЛАСИФІКАЦІЯ МАШИН І ЗНАРЯДЬ ДЛЯ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

1.1.1. Завдання обробітку ґрунту

1.1.2. Способи механізованого обробітку ґрунту

1.1.3. Класифікація машин для обробітку ґрунту

1.1. КЛАСИФІКАЦІЯ МАШИН І ЗНАРЯДЬ ДЛЯ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

1.1.1. Завдання обробітку ґрунту

	Ґрунт – поверхневий шар суші земної кори, що має родючість. Це трифазне дисперсне середовище, що складається із твердих, рідких і газоподібних частинок, подрібнених і перемішаних між собою. Крім того, у ґрунті містяться рослинні залишки (корені й стебла рослин), живі організми рослинного і тваринного походження.
Ґрунтові мікроорганізми, що розкладають органічні залишки, не тільки забезпечують мінеральне харчування рослин, а й беруть участь у ґрунтоутворювальному процесі, сприяючи нагромадженню гумусу, що позитивно впливає на технологічні властивості ґрунту. Від співвідношення в ґрунті рідкої й газоподібної фаз багато в чому залежать його технологічні властивості.

Основні характеристики структури ґрунту – шпаруватість (пористість) і густина (об'ємна маса).

Шпаруватість – відношення обсягу порожнин до загального обсягу ґрунту, виражене у відсотках. Шпаруватість залежить від структури ґрунту і змінюється від 40–50% у піщаних, до 80–90% у торф'яних ґрунтах; суглинки і глини займають проміжне становище, їхня шпаруватість становить 50–60%.

Густина – це відношення маси абсолютно сухого ґрунту до об'єму досліджуваної проби, взятої без порушення її природного складу.

Густина залежить від механічного складу, вмісту гумусу та шпаруватості ґрунту. Густина орного шару ґрунту змінюється в широких межах – від 0,9 до 1,6 г/см³. Підорні горизонти ґрунту мають вищу густину – 1,6–1,8 г/см³.

Під технологічними властивостями розуміють лише ті властивості ґрунту, що виявляються в процесі його механічної обробки і впливають на закономірності й характер протікання технологічного процесу. Отже, до технологічних властивостей ґрунту можна віднести його опір різним видам деформацій (міцність), тертя об поверхню робочих знарядь і внутрішнє тертя, липкість, в’язкість, пружність, пластичність, абразивні властивості.

Обробіток ґрунту – один з важливих агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Основним завданням механічного обробітку ґрунту є створення сприятливих умов для розвитку культурних рослин з метою отримання високих урожаїв. Як результат механічного обробітку ґрунт розпушується, знищуються бур’яни, шкідники та збудники хвороб, загортаються післяжнивні рештки,добрива, створюються умови для накопичення вологи.

Механічний обробіток ґрунту – це дія на ґрунт робочими органами знарядь і машин з метою створення оптимальних умов і забезпечення факторами життя для росту і розвитку сільськогосподарських рослин та захисту ґрунту від ерозії.

Механічний обробіток ґрунту поряд із сівозмінами і добривами – важлива ланка сучасних систем землеробства.

На відміну, наприклад, від удобрення чи зрошення полів, обробіток сам собою не додає ґрунту якої-небудь речовини або енергії, але, змінюючи фізико-хімічні і біологічні властивості його, тим самим сприяє максимальній агротехнічній і економічній ефективності чергування культур, застосовуваних добрив, пестицидів, меліорації полів, запобігає появі шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур.

Обробіток у поєднанні із системою удобрення в сівозмінах забезпечує найбільш раціональне використання ґрунтів та відтворення їхньої родючості. Але він ефективний лише тоді, коли його проводять з урахуванням ґрунтових властивостей, кліматичних і погодних умов, біологічних особливостей вирощуваних сортів і гібридів, характеру та ступеня засміченості полів, наявності шкідників та збудників хвороб.

Основні завдання обробітку ґрунту такі:

• зміна будови і структурного стану ґрунту з метою створення сприятливих водно-повітряного, теплового та поживного режимів;

• посилення кругообігу поживних речовин внаслідок переміщення їх з глибших горизонтів в орний і активізації мікробіологічних процесів;

• знищення бур'янів, збудників хвороб та шкідників сільськогосподарських культур;

• загортання в ґрунт рослинних решток та добрив;

• запобігання ерозійним процесам і пов'язаним з цим втратам води і поживних речовин;

• знищення багаторічної рослинності під час обробітку цілинних і перелогових земель, а також полів з-під сіяних багаторічних трав;

• створення сприятливих умов для якісної сівби.

1.1.2. Способи механізованого обробітку ґрунту

Розрізняють основний, спеціальний і поверхневий способи обробітку ґрунту.

Основний обробіток складається з двох послідовних операцій: лущення стерні і зяблевої оранки.

Основний обробіток – це зазвичай перший найглибший (20–35 см) обробіток ґрунту після вирощування попередника. Його проводять плугом з перевертанням скиби. У районах, які піддаються вітровій ерозії, основний обробіток ґрунту передбачає розпушування без обертання скиби на глибину 25–40 см.

Спеціальний обробіток – це оранка ущільнених, болотних ґрунтів, плантажна і ярусна оранка, глибоке розпушення, фрезерування ґрунту, буріння ям для висаджування дерев тощо.

Поверхневий обробіток – проводиться перед сівбою, в процесі чи після сівби на глибину не більше 12–14 см.

Поверхневий обробіток передбачає такі операції:

· боронування;

· шлейфування;

· культивацію;

· коткування;

· нарізання гребенів;

· улаштування грядок тощо.

У світовій практиці систематизовано основні технологічні вимоги до різних способів основного і передпосівного обробітку ґрунту та сівби. Відповідно до прийнятої класифікації систем обробітку ґрунту їх поділяють на такі основні види:

- Традиційна система (на базі оранки) передбачає: провокацію проростання насіння бур’янів і падалиці, руйнування капілярів і підрізання бур’янів; розпушування ґрунту на глибину 20–32 см з повним обертанням скиби; повне загортання рослинних решток на глибину 8–12 см; підготовку рівномірного за глибиною насіннєвого ложа і дрібно-грудочкуватої структури посівного шару ґрунту; загортання насіння на задану глибину за умов сівби в якісно підготовлений ґрунт. У традиційній системі сприятливі для посіву умови створюються за рахунок агресивної глибокої оранки, яка стає причиною втрати ґрунтом своїх родючих властивостей.

- Консервуюча (на базі глибокого розпушування) передбачає: мульчування ґрунту подрібненими рослинними рештками; розпушування верхнього шару з перемішуванням рослинних решток та безполицевим основним обробітком на глибину 25–40 см; збереження до 50% рослинних решток на поверхні ґрунту; повне підрізання бур’янів; загортання насіння на задану глибину за умов сівби із значною кількістю рослинних решток на поверхні ґрунту; можливе додаткове накопичення продуктивної вологи в метровому шарі. Консервуюча система обробітку направлена на збереження вологи і зниження деградації ґрунтів. Цього досягають використанням сівозмін, що включають не лише рентабельні культури, але й такі, які поліпшують родючість ґрунтів. При цьому широко використовується збереження рослинних решток для захисту поверхні поля.

- Мульчуюча (на базі мілкого розпушування) передбачає: мульчування ґрунту подрібненими рослинними рештками; розпушування з перемішуванням рослинних решток верхнього шару ґрунту на глибину до 10 см; збереження не менше 30% рослинних решток на поверхні ґрунту; повне підрізання бур’янів; загортання насіння на задану глибину за умов сівби із незначною кількістю рослинних решток на поверхні ґрунту; можливе додаткове збереження продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту.

- З елементами mini-till (на базі поверхневого розпушування на глибину загортання насіння) передбачає: мульчування ґрунту подрібненими рештками; максимальне збереження рослинних решток на поверхні; хімічне прополювання бур’янів; поверхневий обробіток ґрунту на глибину загортання насіння; сівба із значною кількістю рослинних решток на поверхні ґрунту; можливе додаткове збереження продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту.

1.1.3. Класифікація машин для обробітку ґрунту

Залежно від способу механічного обробітку ґрунту машини і знаряддя поділяють на три групи:

• плуги та інші машини і знаряддя загального призначення для основного обробітку ґрунту;

• ґрунторозпушувачі, плуги та інші машини спеціального призначення;

• машини і знаряддя для поверхневого обробітку ґрунту.

https://www.youtube.com/watch?v=lRkBnX55BwE&t=7s

	Питання для самоперевірки:
1. Для чого призначений механічний обробіток ґрунту? 2. Укажіть способи механічного обробітку ґрунту? 3. Укажіть ознаки, за якими класифікують сільськогосподарські машини.

Попередня тема

На початок

Наступна тема