|
|
ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЯ Електронний посібник |
|
||||||||||||
1.1. Техніко-економічні
основи використання електроенергії
в теплових і технологічних
процесах сільськогосподарського
виробництва 1.1.1. Вступ. Завдання і зміст дисципліни 1.1.3. Техніко-економічне обґрунтування
застосування електричної енергії в технологічних процесах 1.1.1 Вступ. Завдання і зміст дисципліни Електротехнологія – це дві великі групи процесів об’єднаних термінами “Електротермія” і “Електронно-іонна технологія”. Електротермія включає процеси, в яких використання електричної енергії пов’язано з її перетворенням у теплову. Електронно-іонна технологія охоплює технологічні і біологічні процеси, в яких електричну енергію у вигляді електричного струму, електромагнітних
полів і інших форм електрики
використовують для безпосереднього
впливу на предмети праці без попереднього (як
правило) перетворення її в інші види. Мета вивчення дисципліни – це ознайомлення з науково-технічними основами електротехнології
сільськогосподарського виробництва
та освоєння інженерних
методів вирішення завдань
із раціонального
використання. ü вивчення і засвоєння
фізичних основ і кількісних
закономірностей перетворення
електричної енергії в теплову, методів безпосереднього
використання електричної енергії
в технологічних процесах ; ü оволодіння інженерними
методами розрахунку і вибору
електротехнологічних установок і пристроїв; ü
набуття знань із будови ,
принципу дії і застосування
сучасного електротехнологічного
обладнання сільськогосподарського
призначення, принципів керування
і автоматизації, правил експлуатації
і безпечного обслуговування. Як результат вивчення дисципліни студенти мають
знати: принципи перетворення електричної енергії в теплову; способи електронагріву і їх раціональне застосування в сільськогосподарському виробництві; технологічні
властивості електричного
струму, електричних і магнітних
полів, інших проявів електрики з метою їх використання для інтенсифікації
технологічних процесів,
підвищення виходу і зниження
собівартості сільськогосподарської
продукції; будову,
принцип дії, методики розрахунку
і вибору електротехнологічних
установок і пристроїв; перспективні
напрямки використання методів електротехнології в технологічних процесах; уміти: виконувати інженерні
розрахунки і вибирати електротехнологічні установки і пристрої , задавати їм необхідний
режим роботи, визначати і
усувати несправності; розробляти і складати електричні схеми керування електротехнологічними
установками; здійснювати техніко-економічне обґрунтування застосування
методів електротехнології в технологічних
процесах сільськогосподарського
виробництва. 1.1.2. Роль і значення електротехнології в сільськогосподарському
виробництві, перспективні напрями
використання в технологічних процесах Широке впровадження систем і методів електротехнології,
особливо електротеплопостачання, обмежується низкою об’єктивних факторів, основними з яких є висока вартість і значні потреби в електроенергії на теплові процеси. Зростання цін на енергоносії в останні роки позначилося на вартості продукції тваринництва: підвищилася ціна з 2,7 – 4,0 % до 14 – 20 %. Тому переведення
теплових процесів на електроенергію потребує належного техніко-економічного обґрунтування. Одним з напрямів ефективного
використання палива є оптимальна децентралізація систем теплопостачання.
За різними оцінками 15 –
20 % виробленого тепла втрачається
на шляху від джерела до споживача під час централізованого теплопостачання. До процесів, в яких електротехнологія виробництва вимагає застосування електричних джерел теплової енергії, належать: інкубація яєць, обігрівання молодняку тварин і птиці, одержання пари та гарячої води для технологічних
потреб, теплова обробка кормів, обігрівання ґрунту в тепличних господарствах, підігрівання повітря у системах вентиляції, охолодження сільськогосподарської продукції
для збільшення строку зберігання,
електрозварювання тощо. Переваги електронагрівальних установок у порівнянні з вогневими
установками: простота обслуговування, високий рівень автоматизації і точності підтримання температури, екологічна чистота. Використання їх у сільському
господарстві дає значний технологічний ефект, який проявляється
в кращому збереженні
молодняку, підвищенні продуктивності
тварин, економії кормів, збільшення виходу продукції в теплицях тощо. Щоб обрати раціональний енергоносій, який буде забезпечувати теплотою окремих сільськогосподарських споживачів,
необхідно виконати спеціальні техніко-економічні розрахунки. 1.1.3. Техніко-економічне
обґрунтування застосування
електричної енергії в технологічних процесах Для порівняння енергетичної цінності різних видів палива введено поняття умовне паливо, а також паливний еквівалент. Умовне паливо – це таке паливо, теплота згорання якого
становить
Для перерахунку натурального палива в умовне користуються формулою де Вум – умовне паливо, кг; ВН – натуральне паливо, кг; QНР – нижча
теплота згорання натурального палива,
МДж/кг Для газоподібного палива перерахунок здійснюється за формулою де ВН
– кількість газоподібного
палива, Паливним еквівалентом називають число, яке показує,
скільки умовного палива міститься в одному кілограмі дійсного палива:
Головним питанням, яке потрібно
розв’язати під час проведення теплоенергетичних розрахунків, є вибір доцільного
енергоносія. Цей вибір проводять за допомогою техніко-економічного порівняння різних варіантів. Основним економічним критерієм
під час порівняння варіантів є мінімум зведених витрат. де ЕН
– нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, ЕН = 0,15; К – сумарні капіталовкладення у виробничі фонди, грн; ЕВ – річні експлуатаційні
витрати, грн. ØСумарні капіталовкладення у виробничі
фонди де КОБ
– вартість основного та допоміжного
обладнання; КТР – витрати на зберігання й транспортування обладнання (близько 11% вартості основного і допоміжного); КБ – вартість будівельних робіт; КМ – вартість монтажу обладнання (орінтовно 25 % вартості основного й допоміжного); КТМ – вартість зовнішніх теплових мереж; КАК – вартість акумулюючих ємностей теплової енергії під час роботи установки за вимушеним графіком (приймається 40 % вартості
основного і допоміжного обладнання). Вказані капітальні витрати можна визначити, користуючись кошторисами до типових проєктів, цінниками, прейскурантами та іншою
нормативною документацією. ØРічні експлуатаційні витрати визначають за формулою де ВА
– витрати на амортизаційні
відрахування; ВПР – витрати на поточний ремонт (у середньому
20 % витрат на амортизацію); ВЗ – витрати на заробітну плату обслуговуючому
персоналу; ВЕН – витрати на енергоносії та електричну енергію; ВІН – загальногосподарські інші витрати (орінтовно 30 % від суми ВА+ВПР+ВЗ). ØРічні витрати палива можна визначити також за
формулою ØРічні
витрати електроенергії де Q – річна
потреба в теплоті, ГДж у рік; ηНср – середньорічний
експлуатаційний коефіцієнт
корисної дії використання
енергоресурсів: де ηтр.з – втрати енергоносія під час транспортування та зберігання; ηтгу – середньорічний експлуатаційний
ККД теплогенеруючої установки; приймають
за заводським паспортним обладнання; ηтм – втрати в тепломережі,
(0,8 – 0,9); ηрег – втрати за рахунок недостатньої точності
регулювання подачі теплоти
окремим споживачам. За наближеними розрахунками приймають ηтр.з =0,8; ηрег =0,8. Питання для самоперевірки 1. Що таке поняття “електротермія”? 2. Що таке поняття “електронно-іонна технологія”? 3. Основні завдання дисципліни “Електротехнологія”. 4. Що має знати та вміти студент в результаті вивчення дисципліни “Електротехнологія”? 5. Переваги електронагрівальних
установок у порівнянні з традиційними паливними
джерелами. 6. Процеси, в яких технологія
виробництва вимагає застосування електричних джерел теплової енергії? 8 Що таке паливний еквівалент? 9 Що є основним критерієм порівняння
варіантів теплопостачання? 10. Що включають сумарні капіталовкладення джерел теплопостачання? 11. Що включають річні експлуатаційні витрати джерел теплопостачання? |
|||||||||||||||