ВІРУСНІ ХВОРОБИ СВИНЕЙ

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Список використаних джерел

Укладачі

КЛАСИЧНА ЧУМА СВИНЕЙ

6. Класична чума свиней

Чума свиней (Pestis suum. Син.: класична, або європейська, чума свиней. КЧС) – висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується за гострого перебігу гарячкою, явищами септицемії та геморагічного діатезу, за підгострого й хронічного перебігу – крупозним запаленням легень та крупозно-дифтеритичним колітом.

Захворювання вперше було виявлено в 1833 р. у Північній Америці, звідки в 1862 р. було занесено в Англію і швидко поширилось по всій території Європи. У 1895 р. хворобу було встановлено в ряді північно-західних і південних губерніях Європейської Росії. Чуму свиней тривалий час не відрізняли від паратифу і пастерельозу, доки Сальмон і Сміт у 1885 р. не виділили її в самостійну хворобу. Вірусну етіологію хвороби встановили в 1903 р. американські дослідники Швейнітц і Дорсе. Специфічну гіперімунну сироватку вперше виготовили в 1908 р. Дорсе і Уленгут. Перші інактивовані вакцини проти чуми свиней одержали Мак Брайд (1936) у США, І. І. Кулеско (1939) в колишньому Радянському Союзі. Починаючи з 50-х років у ветеринарній практиці різних країн використовують живі лапінізовані вірусвакцини зі штамів Ровак, Гудзон, SFA (АСВ), а також штаму К. При цьому найбільше визнання здобув лапінізований штам К, який і нині використовується для виготовлення культуральної вірусвакцини.

У наш час чума свиней реєструється в різних країнах світу, за винятком США, Канади, Австралії, Ісландії, Ірландії, Нової Зеландії, Норвегії та Швеції. В Україні останні епізоотичні спалахи – у:

• 1994 р. – 12 областей, 51 неблагополучний пункт.

• 1995 р. – 9 областей, 21 забій (до 100%);

Сучасна епізоотична ситуація щодо класичної чуми в Україні стабільно благополучна. Економічні збитки за класичної чуми зумовлюються масовою (до 100 %) захворюваністю та високою летальністю (до 60 – 80 %) серед свиней усіх вікових груп, вимушеним забоєм підозрюваних щодо захворювання та зараження свиней, зниженням ринкової вартості одержуваного від них м’яса, а також втратами, пов’язаними з тривалим карантином і проведенням заходів з ліквідації хвороби.

Етіологія. Збудник хвороби – РНК-геномний, пантропний вірус з родини РНК-вмісних вірусів, родини Flaviviridae, рід – Пестівірус (Pestivirus).

Вірус має сферичну форму, діаметр 38 – 42 нм (рис. 53).

Рис. 53. Вірус КЧС під електронним мікроскопом

Гемаглютинуючу активність вірусу чуми свиней не виявлено.

Вірус має один серотип, який включає три серогрупи – А, В і С, що різняться між собою за вірулентними властивостями. В антигенному відношенні усі виділені в Європі штами вірусу чуми свиней однорідні і різняться між собою лише різним ступенем вірулентності для свиней і різними антигенними взаємовідносинами з вірусом діареї великої рогатої худоби.

За вірулентністю віруси КЧС широко варіюють:

l сильновірулентні штами – викликають характерну клініку у поросят та дорослих свиней, а також патологоанатомічні зміни; спричиняють 100% смертність; легко виявляються при спалахах КЧС;

l помірновірулентні штами – викликають гостре, підгостре, хронічне захворювання або пожиттєву персистенцію вірусів; гибель молодих свиней, багато свиней одужують;

l слабковірулентні штами – повільне поширення інфекції серед поголів’я, відсутність клініки, одужання поросят, часто маскуються іншими інфекціями, викликають аномалію плодів;

l авірулентні штами – безсимптомна персистентна інфекція у стаді, що продовжується роками, необхідно виявляти серологічним моніторингом.

Вірус чуми свиней репродукується в перещеплюваній лінії РК-15, у культурі лейкоцитів крові свині з вираженою ЦПД, а також у первинних культурах клітин нирок, тестикул, легень, печінки, селезінки поросят, не спричинюючи ЦПД.

Збудник чуми свиней має винятково високу заразливість, поступаючись щодо цього лише вірусу ящуру. Лабораторні тварини до вірусу чуми свиней не чутливі. Однак шляхом тривалих пасажів досягнута його адаптація до організму кролів і одержані лапінізовані авірулентні штами.

Вірус чуми свиней досить стійкий до впливу факторів зовнішнього середовища. Усвинарниках і дворах, де утримують хворих свиней, зберігається впродовж цілого року, особливо за низької температури, в крові при 5°С – до 6 міс., в охолодженому м’ясі – 2 – 4 міс., у замороженому м’ясі – кілька років, у субпродуктах та кістковому мозку – 2 – 4 міс., у копченій шинці – 3 міс., у солонині – понад 10 міс, у засоленій та висушеній кишковій сировині – 3 – 6 міс., у засолених шкурах – 1,5 міс.

Найактивнішими дезінфектантами вважають 2 – 3 % розчин їдкого натру, 2 – 5 % розчин формальдегіду, 3 – 6 % крезолове мило, 15 – 20 % вапняне молоко зі свіжогашеного або хлорного вапна. Дезінфекційні засоби слід застосовувати підігрітими до 70 °С; взимку до розчину їдкого натру бажано добавляти 5 % хлориду натрію.

Епізоотологічні дані. До класичної чуми сприйнятливі лише свійські й дикі свині незалежно від породи та віку. Джерелом збудника хвороби є хворі свині, які, починаючи з інкубаційного періоду і впродовж 10 міс. після перехворювання, виділяють вірус з усіма секретами та екскретами, особливо із сечею, фекаліями, кон’юнктивальним секретом, носовим слизом. Поросята-сисуни більш чутливі до зараження (рис. 54).

Рис. 54. Поросята – сисуни – сприйнятливі до зараження

Джерелом збудника можуть стати також недостатньо імунні свині, які були щеплені інактивованими вакцинами і при контакті з польовим, диким вірусом чуми стають хронічно хворими та вірусоносіями.

Рис. 55. М’ясні туші – потужний фактор передачі вірусу КЧС

Факторами передачі збудника можуть бути трупи загиблих від чуми свиней, м’ясо вимушено забитих тварин, субпродукти, незнешкоджені боєнські та кухонні відходи (рис. 55).

Вірус може поширюватись через корми, воду, предмети догляду, інвентар, взуття та одяг людей, транспортні засоби, що були контаміновані виділеннями хворих свиней чи вірусоносіїв. Доведено можливість механічного перенесення вірусу комахами, птахами, свійськими тваринами, гризунами, а також людьми, що під час догляду за свиньми не виконують вимог відносно охорони благополучних господарств від інфекцій. Нерідко причиною виникнення чуми свиней у благополучних господарствах стає безконтрольна торгівля свиньми та продуктами їх забою на ринках, а також завезення племінних свиней-вірусоносіїв з неблагополучних щодо чуми господарств.

Із зараженого організму вірус виділяється з секретами і екскретами (вже в інкубаційний період) (рис. 56):

• сеча;

• фекалії;

• виділення з очей та носа.

Рис. 56. Шляхи виділення вірусу КЧС

Зараження відбувається при безпосередньому контакті здорових свиней з хворими, аліментарним та аерогенним шляхами, через слизову оболонку носа, травного каналу, через кон’юнктиву очей та ушкоджену шкіру (рис. 57). Встановлено можливість зараження свиней при укусах жалкими комахами, а також трансплацентарна передача вірусу чуми в різні періоди поросності.

Рис. 57. Шляхи зараження вірусом КЧС

З епізоотологічних особливостей для класичної чуми свиней характерні відсутність сезонності, поступовість поширення інфекції, масове охоплення хворобою свиней усіх вікових груп, висока летальність незалежно від віку тварин. У разі первинного виникнення в благополучному господарстві перебіг чуми гострий, з охопленням значної частини свинопоголів’я. Спочатку захворюють поодинокі тварини, а через 3 – 9 діб хворіють майже всі свині. Захворюваність за гострого перебігу становить 95 – 100 %, летальність – 60 – 100 %.

Патогенез. В організмі вірус чуми репродукується в лімфоцитах селезінки, лімфовузлів, слизової оболонки кишок, кісткового мозку та в ендотелії кровоносних судин, спричинюючи в них дистрофічні та некротичні зміни (рис. 58). Ураження кровоносних судин і значне збільшення їх проникності в різних органах і тканинах супроводжується виникненням численних крововиливів, набряків, некродистрофічних та запальних явищ, інфарктів у селезінці. Внаслідок репродукції вірусу в клітинах імунної системи різко знижуються захисні механізми організму, що зумовлює активізацію секундарної мікрофлори (пастерел, сальмонел), характерні ураження легень (крупозна пневмонія) і кишок (дифтеритичне запалення).

Рис. 58. Схема патогенезу за класичної чуми свиней

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період – від 4-6 до 8-12 дн. (від 3 до 35 діб) залежить від:

l ступеня вірулентності вірусу (високий, помірний, низький);

l часу зараження (постнатальний, пренатальний);

l фізіологічного стану тварини;

l імунного фону тощо.

Для КЧС характерні:

l широкий спектр клінічних ознак;

l різна тривалість клінічної фази;

l різна тяжкість та наявність патологоанатомічних змін навіть в одному стаді свиней.

Розрізняють перебіги хвороби: надгострий, гострий, підгострий і хронічний.

Діагностична особливість чуми – досить тривалий перебіг!

Надгострий перебіг спостерігається дуже рідко при високій вірулентності вірусу та на неімунному поголів’ї.

Характеризується швидкою плинністю, високою температурою тіла (41,5 – 42°С), різким пригніченням, повною відсутністю апетиту, блюванням, сильним розладом серцевої діяльності та дихання, появою яскраво-червоних плям на шкірі (рис.59, 60, 61). Поросята гинуть упродовж 24 – 48 год.

Рис. 59 Синюшність вух у поросяти при КЧС	Рис. 60. Посилені виділення із носових отворів у хворого поросяти за гострого перебігу КЧС	Рис. 61. Пригнічений стан у хворих на КЧС свиней

Гострий перебіг реєструють на початку спалаху чуми. Захворювання починається з підвищення температури тіла до 40,0 – 40,5 °С, яка утримується 7 – 8 діб, а перед загибеллю знижується до 35 – 36 °С. Апетит спочатку зберігається, на 2 – 3-тю добу погіршується, а потім зовсім зникає. Спостерігається блювання, запор, який згодом змінюється проносом, іноді з домішкою крові. Сечовиділення утруднене, у деяких тварин сеча набуває темно-коричневого кольору. Кон’юнктива червоніє, повіки опухають і склеюються слизисто-гнійним секретом.

Хворі свині більше лежать, зарившись у підстилку, неохоче підводяться, їхня хода стає хиткою.

У деяких тварин спостерігають судоми, парези або паралічі задніх кінцівок (рис. 62).

Рис. 62. Судомні явища за класичної чуми свиней

У поросних свиноматок трапляються аборти. Іноді в ділянці шиї, основи вушних раковин, черева та внутрішньої поверхні стегон виявляються везикули й пустули, заповнені жовтуватим ексудатом. У шкірі на 5 – 9-ту добу хвороби з’являються дрібні крововиливи, які згодом зливаються і утворюють розлиті темно-багряні плями, що не зникають при натисканні (на відміну від бешихи) (рис. 63).

Рис. 63. Багряні плями при КЧС

Діяльність серця ослаблена, дихання прискорене й утруднене. Виявляється посиніння шкіри в ділянці вух, хвоста, п’ятачка, черева (рис. 64).

Рис. 64. Посиніння шкіри в ділянці вух, хвоста, п’ятачка

У деяких тварин спостерігається кровотеча з носа. Ранньою ознакою гострого перебігу чуми є лейкопенія, яка досягає максимального розвитку на 4 – 6-ту добу хвороби, коли кількість лейкоцитів знижується до 1 – 3 тис. в 1 мм³. У лейкоцитарній формулі виявляється зсув нейтрофільного ряду вліво до юних та мієлоцитів, зникнення еозинофілів і базофілів. Захворілі тварини гинуть на 7 – 12-ту добу хвороби, видужування настає рідко.

Підгострий перебіг хвороби триває до 3 тижнів. У захворілих тварин відмічають періодичне підвищення температури тіла, запори, які змінюються проносами, спотворення апетиту, виснаження, екзематозні ураження шкіри. Летальність становить 30 – 60% (рис. 65). Часто спостерігаються ускладнення хвороби такими секундарними інфекціями, як сальмонельоз чи пастерельоз. У випадках ускладнення чуми сальмонельозом виявляють прогресуюче виснаження тварини, сморідний пронос з домішками слизу та крові. Спина хворих поросят зігнута, живіт підтягнутий, хвіст забруднений фекальними масами, звисає, шкіра суха і вкрита екзематозними кірками. У разі ускладнення чуми пастерельозом виявляють сильне виснаження, утруднене дихання, кашель, слизисто-гнійні виділення з носа, пневмонію.

Рис. 65. Ознаки підгострого перебігу КЧС у хворих свиней

Захворілі тварини намагаються лежати на грудях, для полегшення дихання і зменшення болісності плеври набувають пози сидячого собаки. Хвороба зазвичай закінчується смертю.

Рис. 66. Картина загального геморагічного діатезу при КЧС

Хронічний перебіг хвороби триває кілька тижнів і навіть місяців. Клінічні ознаки хвороби майже такі самі, як і за підгострого перебігу. Спостерігаються зниження апетиту, прогресуюче схуднення, проноси, запори, кон’юнктивіти, екзематозні ураження, змертвіння та відпадання кінчиків хвоста й вух. При ускладненні сальмонельозом чи пастерельозом симптомокомплекс хвороби доповнюється ураженням відповідно травного каналу чи легень. Захворілі свині гинуть або їх вибраковують.

Патологоанатомічні зміни. Залежать від гостроти перебігу хвороби та характеру й локалізації ускладнень. Гострій формі класичної чуми властива картина яскраво вираженого геморагічного діатезу, яка чітко виявляється в розвинутій стадії хвороби з 4 – 5-ї до 7– 9-ї доби (рис. 66).

У свиней, забитих з діагностичною метою в перші дні захворювання, крововиливи можуть бути незначними. При зовнішньому огляді трупів у ділянці вух, шиї, черевної стінки та внутрішньої поверхні стегон спостерігаються темно-червоне забарвлення шкіри, крововиливи різної форми та розміру, від поодиноких до множинних, які вкривають усю поверхню шкіри (рис. 67, 68, 69).

Рис. 67. Зовнішній вигляд трупа поросяти, що загинуло за над гострого перебігу КЧС

Рис. 68. Чітко виражені крововиливи шкіри голови при КЧС	Рис. 69. Крововиливи на шкірі при КЧС

При розтині трупів крововиливи різного розміру й форми виявляють в усіх органах і тканинах. Лімфатичні вузли в ділянці голови, шиї, середостіння й брижі збільшені в розмірі, в’ялі, з мармуровим малюнком на поверхні розрізу (рис. 70).

Рис. 70. Мармуровість лімфовузлів на розрізі при КЧС	Рис. 71. Крайові інфаркти селезінки при КЧС

Селезінка не збільшена, сірувато-сталевого кольору, з інфарктами по її краях. Інфаркти селезінки вважаються патогномонічною ознакою чуми свиней, трапляються у 15 – 30 % випадків, мають вигляд щільних підвищень чорно-червоного кольору, на розрізі – клиноподібну форму (рис. 71).

Нирки анемічні, вкриті дрібними крововиливами під капсулою, кірковий і мозковий шари згладжені (рис. 72, 73).

Рис. 72. Крововиливи під капсулою нирок при КЧС	Рис. 73. Зовнішній вигляд нирок при КЧС

Рис. 74. Множинні крововиливи на слизовій оболонці сечового міхура при КЧС	Рис. 75. Копчасті крововиливи в легенях при КЧС

Крововиливи знаходять також на слизовій оболонці сечового міхура (рис. 74).

Печінка не збільшена, інколи в ній спостерігають явища застійної гіперемії та дегенерацію паренхіми. Легені плямисто забарвлені, з поодинокими крововиливами на поверхні (рис. 75).

Головний та спинний мозок, а також мозкові оболонки набряклі, гіперемійовані, вкриті дрібними крововиливами. У шлунку та кишках виявляють гостре катаральне запалення, геморагії, гіперплазію пейєрових бляшок (рис. 76).

Рис. 76. Геморагічний гастрит при КЧС	Рис. 77. Чумні «бутони» в товстому кишечнику	Рис. 78. Дифузне дифтеритичне запалення слизової оболонки з висівкоподібними сірувато-жовтими нашаруваннями

Підгострий та хронічний перебіг хвороби в разі ускладнення пастерельозом супроводжується крупозно-геморагічною пневмонією, серозно-фібринозним або серозно-геморагічним плевритом, а також характерними для чуми змінами в різних органах і тканинах, зокрема інфарктами селезінки, крововиливами в кишках, набуханням та виразковими ураженнями фолікулів товстої кишки.

У разі ускладнення сальмонельозом спостерігається крупозно-геморагічний ентерит. При хронічному перебігу в сліпій та ободовій кишках на місці солітарних фолікулів виявляють виразково-некротичні ураження (Рис. 77, 78). Слизова оболонка вкрита округлими, сірувато-жовтого кольору дифтеритичними виразками з сирнистим вмістом. У товстому відділі кишок досить часто спостерігається дифузне дифтеритичне запалення слизової оболонки з висівкоподібними сірувато-жовтими нашаруваннями.

Специфічних гістологічних змін при чумі не установлено.

У поросят-сисунів геморагічні явища при чумі виражені дуже слабко, шкірний покрив майже не змінений. Лімфовузли лише гіперемійовані по периферії і не завжди мають крововиливи. Шлунок у ділянці дна осередково гіперемійований, лімфатичні фолікули кишок збільшені, слизова оболонка з поодинокими крововиливами. Кірковий шар нирок блідо забарвлений, з постійною наявністю дрібних крапчастих крововиливів.

Діагностика та диференційна діагностика. Лабораторна діагностика включає виявлення вірусного антигену за РІФ, РНГА з еритроцитарним діагностикумом, РДП, ЗІЕФ, ізоляцію вірусу в первинних культурах нирок і тестикул поросят або перещеплюваній лінії РК-15, проведення біопроби на 5 підсвинках 2 – 3-місячного віку. Ретроспективну діагностику чуми здійснюють шляхом виявлення в крові перехворілих свиней специфічних антитіл за РДП, РНГА, РІФ (непрямий метод), РН та ELISA-методом. У лабораторію для дослідження надсилають проби крові, шматочки селезінки, груднини, лімфатичні вузли, які відбирають у перші 2 год з моменту загибелі чи забою тварин. Для гематологічного дослідження кров з вушних вен відбирають у пробірки з антикоагулянтом (10 %-й розчин трилону з розрахунку одна крапля на 1 мл крові). Для гістологічного дослідження надсилають головний мозок. Патологічний матеріал доставляють у лабораторію в термосі з льодом із супровідними документами.

Передбачає необхідність виключення африканської чуми свиней, пастерельозу, бешихи, сальмонельозу, хвороби Ауєскі та грипу свиней. При африканській чумі явища геморагічного діатезу виражені значно сильніше, селезінка збільшена і розм’якла, але в ній майже ніколи не буває інфарктів. Нирки та інші паренхіматозні органи переповнені кров’ю,лімфовузли, особливо внутрішні, мають вигляд кров’яних згустків,тоді як при класичній чумі свиней уражуються насамперед зовнішні лімфовузли (підщелепові, привушні, заглоткові). Характерним для африканської чуми є серозний гепатит з вираженим набряком жовчного міхура, серозно-геморагічна пневмонія з різкою інфільтрацією міжчасточкової сполучної тканини. При африканській чумі в грудній порожнині спостерігається значне накопичення кров’янистої рідини, желатиноподібний набряк інтерстиціальної тканини легень.

Для диференціювання використовують тест перехресного імунітету, тест гемадсорбції (негативний при класичній чумі свиней), РІФ, а також біопробу на імунних до класичної чуми підсвинках.

Пастерельоз ніколи не набуває такого значного поширення, як чума, проходить у вигляді спорадичних випадків і незначних ензоотій, уражає переважно дорослих свиней. При пастерельозі не буває крововиливів на шкірі, інфарктів селезінки та мармуровості лімфовузлів. У ділянці голови, шиї, підгруддя, підщелепового простору виявляються значні серозні набряки підшкірної клітковини.

Ізоляція культури пастерел дає змогу встановити достовірний діагноз. Слід мати на увазі досить часті випадки ускладнення чуми свиней пастерельозом.

Для бешихи характерні дуже швидкий розвиток хвороби, висока температура тіла (до 42 °С), виникнення на шкірі спини й боків багряно-червоних або темно-фіолетових гіперемійованих плям різного розміру та форми, які бліднуть при натисканні. Виявляється різко виражена еозинофілія та значне збільшення кількості лейкоцитів. На розтині виявляють збільшення селезінки, дистрофічні зміни в паренхіматозних органах. За хронічного перебігу бешихи спостерігаються некрози шкіри, артрити, ендокардити. Діагноз легко підтверджується виділенням збудника бешихи.

Сальмонельоз спостерігається частіше у поросят відлученого віку. Хвороба характеризується виснажливою діареєю, екзематозним висипанням на шкірі, формуванням у товстому відділі кишок дифтеритичних плескуватих, пухких струпів. При гострому сальмонельозі спостерігають збільшення селезінки, при хронічному – у сліпій і клубовій кишках крупозно-дифтеритичні нарощування та виразки. При сальмонельозі не буває крововиливів, «мармуровості» лімфовузлів, інфарктів селезінки. Достовірний діагноз установлюють на підставі виділення збудника сальмонельозу. Слід брати до уваги, що сальмонельоз дуже часто ускладнює перебіг чуми.

Хвороба Ауєскі уражує переважно поросят-сисунів і поросят відлученого віку, у дорослих свиней перебіг здебільшого доброякісний. У поросят спостерігаються характерні нервові явища й висока летальність; крововиливів у шкірі не буває. Зараження кролів патологічним матеріалом від загиблих поросят зумовлює типові клінічні ознаки розчухувань і свербежу тільки при хворобі Ауєскі.

Грип свиней проходить доброякісно. Хвороба виключається вірусологічними дослідженнями патологічного матеріалу (виявлення цитоплазматичних включень під час риноцитоскопії, феномен гемадсорбції в культурі клітин, позитивні результати РГА з вірусовмісним матеріалом інфікованих курячих ембріонів).

Лікування не проводиться. Хворих свиней негайно забивають.

Імунітет. Після перехворювання свині набувають стійкого нестерильного імунітету на кілька років. У поросят, що народилися від імунних свиноматок, пасивний молозивний імунітет зберігається впродовж 2 – 3 тижнів після народження, у наступні 30 – 60 діб настає його поступове зниження, а з 90 – 100-ї доби — повне зникнення. Встановлено пряму кореляцію між висотою титрів материнських антитіл і стійкістю поросят до зараження. Для активної імунізації найчастіше застосовують вакцини:

§ Живі, з атенуйованого вірусу – напружений імунітет з п’ятої доби до 2,5–3 років

§ Пестівак – жива суха ліофілізована лапінізована вакцина проти КЧС (штам К) – (Мевак, Словаччина);

§ Вірус-вакцина ЛК-М проти КЧС – суха культуральна з лапінізованого штаму К (Біо-Тест-Лабораторія, Україна);

§ Вірус-вакцина (АСВ) із штаму “К” проти чуми свиней (Сумська б/ф);

§ Пестісен – ТВМ-1 – жива ліофілізована вакцина проти КЧС, Біовета, Чехія;

§ Lapest – жива ліофілізована вакцина проти КЧС, Gjkmof/

§ Жива культуральна вірус-вакцина з штаму ЛК-ВНИИВВиМ;

§ ТОВ «Біотестлаб» (Україна) розробило нову вакцину проти вірусу класичної чуми свиней – «Суімун КЧС ЛК-М лайт».

Профілактика та заходи боротьби. Профілактику та боротьбу з класичною чумою свиней здійснюють згідно з чинною Інструкцією. Щоб запобігти занесенню чуми, установлюють жорсткий контроль за комплектуванням свиноферми й подальшим утриманням свиней згідно з ветеринарно-санітарними нормами. Ферми комплектують здоровими тваринами лише з благополучних господарств. Завезених свиней упродовж 30 діб утримують у карантинних приміщеннях під суворим ветеринарним наглядом, з систематичною термометрією, виконанням усіх діагностичних обстежень та профілактичних обробок. До загального стада завезених свиней вводять лише з дозволу спеціаліста ветеринарної медицини. Слід постійно здійснювати ветеринарний нагляд за популяцією диких свиней зі своєчасним виявленням трупів та обов’язковим вірусологічним їх дослідженням. Необхідно систематично проводити облік та реєстрацію осередків класичної чуми серед диких свиней. В індивідуальних господарствах свиней слід утримувати в приватних дворах і не користуватися пасовищами, призначеними для свиноферми. Профілактичну вакцинацію свиней проти чуми здійснюють у господарствах відповідно до регіонарних планів протиепізоотичних заходів незалежно від форм власності.

У разі виникнення підозри щодо захворювання свиней на чуму слід негайно повідомити про це головного лікаря ветеринарної медицини відповідної адміністративної установи, закріпити за кожним тваринницьким приміщенням окремий персонал для догляду за свиньми, не допускати виїзду з території свиноферми всіх видів транспорту без відповідної дезобробки, припинити вивезення свиней і продуктів їх забою, кормів, гною, інвентарю за межі ферми, а також будь-яке переміщення свинопоголів’я. Головний лікар ветеринарної медицини зобов’язаний ужити всіх заходів для найшвидшого уточнення діагнозу та запобігання поширенню хвороби. З цією метою здійснюють клінічний огляд та термометрію свиней неблагополучного свинарника, відбір крові з вушних кровоносних судин від 15 – 20 хворих свиней для дослідження на лейкопенію.

У разі наявності трупів проводять їх розтин, а за потреби – діагностичний забій хворих тварин з метою відбору та відправлення патологічного матеріалу до ветеринарної лабораторії. При підтвердженні діагнозу неблагополучний пункт (господарство) оголошують неблагополучним щодо чуми свиней, негайно встановлюють карантин, визначають загрозливу територію. За умовами карантину забороняється вивезення, ввезення та перегрупування свиней, вивезення сирих продуктів забою свиней, виїзд усіх видів транспорту з карантинованої території, вихід обслуговуючого персоналу в робочому одязі та взутті, проведення в межах карантинованої та загрозливої території виставок, ярмарків, екскурсій, а також торгівля свиньми та сирими продуктами забою.

На карантинованій території виставляють охоронно-карантинні пости з шлагбаумами, дезбар’єрами та параформаліновими камерами, організовують цілодобове чергування людей, забезпечують їх спецодягом та спецвзуттям. Вивішують знаки «Карантин. Вхід і в’їзд заборонено», а також знаки, що сповіщають про об’їзні шляхи карантинованої території. При вході у тваринницькі приміщення встановлюють резервуари з дезінфекційним розчином, організовують роботу санітарних пропускників та щоденну обробку в параформаліновій камері спецодягу та спецвзуття. Усе свинопоголів’я неблагополучних ферм піддають забою на санітарній бойні чи у забійних цехах м’ясокомбінату або в господарстві на спеціально обладнаних забійних пунктах з дотриманням відповідних ветеринарно-санітарних вимог.

Усіх свиней у благополучних приміщеннях, а також свино-поголів’я в загрозливій зоні щеплять проти чуми незалежно від строків попередньої вакцинації. Приміщення, в яких знаходилися хворі та підозрювані щодо захворювання на чуму свині, а також цехи м’ясокомбінатів і забійних пунктів, де проводять забій інфікованих тварин, піддають механічному очищенню та дезінфекції. Трупи свиней у неблагополучному осередку знищують спалюванням або піддають технічній утилізації та переробці на м’ясо-кісткове борошно. На загрозливій щодо чуми свиней території проводять переоблік і клінічний огляд усіх свиней, забороняють їх перегрупування без дозволу спеціалістів ветеринарної медицини, організовують щеплення всіх свиней проти чуми. У разі появи чуми серед диких свиней негайно здійснюють відстрілювання хворих тварин. Трупи й туші спалюють або закопують на глибину 2 м.

Карантин з неблагополучного щодо чуми свиней пункту знімають через 30 діб після останнього випадку захворювання, загибелі чи забою хворих свиней за умови проведення всіх передбачених ветеринарно-санітарних заходів. Надалі розміщення свиней на території колишніх неблагополучних ферм проводять з письмового дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини області. Дезінфекцію приміщень у неблагополучному щодо чуми пункті здійснюють через кожні 5 діб до зняття карантину, а станків — після кожного випадку виділення хворих або підозрюваних щодо захворювання свиней. Остаточну дезінфекцію приміщень і всієї території проводять дворазово.

Для дезінфекції приміщень, обладнання та інвентарю, вигульних дворів, предметів догляду за тваринами застосовують 2 – 3 % гарячі розчини їдкого натру, 20 % суспензію свіжогашеного вапна, просвітлений розчин хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору, 3 % гарячий розчин сірчано-карболової суміші, 2 % розчин формальдегіду. Гній знезаражують біотермічним методом.

Попередня

На початок

Наступна тема